Перша світова війна. Істореографія.

Я думаю, що все суспільство зараз бачить, як російська думка реагує на війну. А реагує воно просто: якщо щось віджали - то круто; якщо втратили віджате - "перегруппіровка/тактічєскій маньовр/не очень нужно"; ну а якщо нічого віджати не вдалося, і навіть дещо втратили - то "за что гібнут наши мальчікі". Кількість загиблих "мальчіков", при цьому, достатньо маловажлива; що важливе - то це захоплення території.

Таким чином, історіографію Першої Світової я пропоную розглядати так:

1914 рік - "Ну то що, стратегічно відійшли відь Польщі, але ЛЬВІВНАШ! То що, що нас там ненавидять - українську мову вигадали в австрійському Генштабі"

1915 рік - "Генерали - зрадники, відступили з нашої Карпатської Народної Республіки! Тупих генералів з німецькими прізвищами - треба у відставку!"

(десь тут головнокомандуючим стає Ніколашка ІІ)

1916 рік - "ТЕРНОПІЛЬНАШ! ЧЕРНІВЦІНАШ! Брусилів - красава, скільки захопив, хоча й людей поклали дохуя по всьому фронту!"

(десь тут до Брусилова та до генералітета доходить, що з Ніколашкою ІІ лаври геніального полководця відійдуть йому, а без Ніколашки ІІ - їм, тому для Ніколашки ІІ влаштовують військовий переворот, який лагідно називають "лютневою революцією")

1917 рік (початок) - "Ура! Брусілов ТЕРНОПІЛЬНАШ тепер головнокомандувач, всі робити ще більше НАШОГО! Генералів з неруськими прізвищами - у відставку!"

1917 рік (десь липень, "геній" Брусілов отримує пізди від німців) "Генерали запроданці! Гонять Наших Мальчіков на убій! Брусілова - у відставку!"

1917 рік (серпень, генералітет розуміє серйозність ситуації, Корнілов намагається влаштувати військовий переворот) "Генерали запроданці, в армії немає дісципліни, всіх звільнити, Дєнікін прийде - порядок наведе!"

1917 рік (вересень-жовтень, Денікін намагається розпочати репресії проти солдат) "Буржуазние палачі намагаються прийти до влади на тілах Наших Мальчіков! Тільки мир, тільки хардкор, тільки більшовики!"

1918 рік (від РІ відколюються національні республіки) "Тільки війна! За Червону Армію! САРАТОВНАШ! КУБАНЬНАШ! ВСЕНАШ!"

Про Першу Світову, "разложеніє" на фронті та німецьку Вікіпедію

Під час вивчення "нової істореографії" Першої Світової, я вирішив зазирнути у німецьку Вікі (чому німецьку? - ну, тому що німці на тому ж самому фронті теж воювали і щось про нього писали; ну а Вікі - це лише вижимка), і от що я побачив.

По-перше, німецька Вікі вважає, що під час Тимчасового уряду ніякого особливого піздєца на російському фронті не було. Навпаки, було посилення дісципліни та бойового духу порівняно з кінцем 1916 року, значною мірою пов'язаний з призначенням Брусілова. Піздєц почався пізніше, після поразки наступу літа 1917 року, про який чомусь усі забували як за часів СРСР, так і за сучасних російських часів.

По-друге, німецька Вікі відмічає одну цікаву рису, притаманну російським генералом. Всі генерели, пише Вікі, недооцінювали, наскільки важко продертися через ворожу оборону; але виключно російські генерали приписували свої невдачі лише нестачі артилерії та - тадам! - низькій дісципліні своїх солдат.

Вікі навіть приводить приклад: росіяни намагаються взяти німецькі позиції, німці застосовують дуже відому на Західному фронті тактику, при якій вони просто полишають перші одну-дві лінію окопів, захищаютья в третій та розносять ці самі окопи відведеною артилерією. Однак російський генералітет не розуміє, що відбулося; він пише нагору, що від його солдати добігли до першої лінії окопів, узяли й другу, а потім, від боягузництва та під впливом агітаторів, втекли назад через прострілюване поле, врачаюче ще більше людей! А власна російська артилерія при цьому лупила по цих самих окопах! От дурні!



Пояснювала німецька Вікі і успіхи Брусілова в 1916 році: за австрійською доктриною третя лінія оборони не лише розташовувалася близько до перших двох (десь 2 кілометри), але ще й передбачала велику концентрацію солдат, дісципліни заради, у великих казармах; під час прориву ці частини не те, що не встигали заняти оборону - вони не встигали навіть одягнутися, тому повністю потрапляли в полон. Саме тому фронт і посипався; однак, коли помилку було усвідомлено та ліквідовано, фарт головнокомандуючего армією Брусілова і закінчився.

Тому, відверто кажучи, сприймати усі ці генеральскі розповіді про "разложеніє" слід з дуже великою дозою скептицизму.

Про генералітет та чистку Гучкова

В 1917 році, після приходи до влади Тимчасового уряду, в армії Россійської Імперії відбулася така подія, як "Чистка Гучкова". З подачі білого генералітету її часто сприймають як якусь катастрофу, чи, принаймі, щось масштабне. Сприйняття це, частіш за все, невірне; і ось чому.

Лютнева революція 1917 року була, фактично, кооперацією між двома гілками російської влади: Думи, що утворила уряд-альтернативу царю, та генералітетом армії, який, фатично, примусив царя відріктися. При цьому революція відкрила тоді вже амбітному генералітету доступ до найвищих позицій в армії, які зазвичай трималися за представниками царської родини.

У квітні 1917 року Гучков, представник держдуми, запропонував масову переатестацію генеральського корпусу. Логіка проста: війна виявила, що багато генералів не може впоратися, треба звільнити місце молодим. Справді, за історичними причинами середній генерал того часу народився в 1850х роках, і займався тим, що перескакував з командування корпусу на командування корпусу; справді, таких можна й замінити. Більш того, при цьому розчищується місце на Олімпі - а в те, що після вступу США у квітні 1917 року Німеччина якось зможе виграти, не вірив ніхто.

Я чесно передивився, здається, усіх генералів, хто командував корпусом і вище, і дійшов такого виснувку:

1. Спочатку, дуже вочевидь, звільнили генералів за "суто політичними" мотивами: або тих, хто не визнав Тимчасового уряду, або тих, хто був в родинних стосунках з царською родиною (тобто усіх великих князів, наприклад). Серед цих генералів був аж один, хто командував армією (однією з 18 чи що), і, фактично, нікого важливого.

2. Друга хвиля чистки цікавіша. З одного боку, явно видаляли людей, які нічим себе не проявили (причому видаляли шляхом виходу на пенсію, іноді з підвищенням); з іншого - дуже сильно позбавлялися від усіх з "європейськими" прізвищами, та якось позбулия і командуючих Кавказського та Румунського фронтів. В мене зараз враження, що таким чином намагалися розчистити місце для "істінно русского" Брусілова, який став командуючим фронтом. На багато позицій також, схоже, було висунуто його людей.

Це все тривало до червня 1917 року, коли розпочався "наступ Кєрєнского", а точніше- спроба повернути собі ще трошечки Західної України, в першу чергу - Львів. На мою думку, це мало стати вишенькою на торті досягнень Тимчасового уряду, після якого він мав тріумфально вигравати всі вибори.

Але, як я вже писав, Брусілов-1917 виявився набагато більшим мудаком, ніж Брусілов-1916, і в результаті наступу Росія фактично проїбала усі ті рештки Західної України, що утримувала на той момент. Тобто мова про "Поверніть нам нашу Польщу, а істінно русскій Львів ми вам і так не віддамо" вже йти не могла.

За результатами цієї пройобаної компанії починається вже третя хвиля відставок (що, взагалі-то, логічно): в першу чергу, пішов сам Брусілов, з ним - багато ще хто з генералів. Оскільки в плани генералів відповідальність за пройоби не входила, фактично, генералітет спробував влаштувати військовий заколот на чолі з Корніловим і скинути Кєрєнского, доки той не скинув їх; однак, оскільки заколот був хуйово підготований, Кєрєнскій встояв та розпочав вже четверту хвилю відставок генералів, вже тих, хто підтримував Кєрєнського.

Як ми бачимо, третя та особлива четверта чистки генералів вже були цілком адекватними; і от саме ці чистки, що мають дуже опосередковане відношення до власне Гучкова, прибрали більшість вищого командного складу.

В Кєрєнского тепер з'явилася нова проблема: на кого міняти генералітет (це при тому, що весь похід Корнілова був, скажімо ведверто, не дуже популярним серед солдатів)? В теорії, слід би було шукати лояльних серед нижчого командного складу та їх підвищувати. На практиці ж виходило, що професійний генералітет настільки замкнув управління на себе, що в Кєрєнского не лише не було зв'язку з цією ланкою - та ця ланка ще й дуже добре співчувала комуністам!

Тому на листопад 1917 року і склалася та ситуація, що склалася: генералітет, що пізніше утворить Білий рух, був дуже проти Кєрєнского. Солдати ж були проти генералітету, і, в принципі, могли б і піти за ним - але зв'язку в Кєрєнского з солдатами не було ніякого.