skittishfox

В 1917 році, після приходи до влади Тимчасового уряду, в армії Россійської Імперії відбулася така подія, як "Чистка Гучкова". З подачі білого генералітету її часто сприймають як якусь катастрофу, чи, принаймі, щось масштабне. Сприйняття це, частіш за все, невірне; і ось чому.

Лютнева революція 1917 року була, фактично, кооперацією між двома гілками російської влади: Думи, що утворила уряд-альтернативу царю, та генералітетом армії, який, фатично, примусив царя відріктися. При цьому революція відкрила тоді вже амбітному генералітету доступ до найвищих позицій в армії, які зазвичай трималися за представниками царської родини.

У квітні 1917 року Гучков, представник держдуми, запропонував масову переатестацію генеральського корпусу. Логіка проста: війна виявила, що багато генералів не може впоратися, треба звільнити місце молодим. Справді, за історичними причинами середній генерал того часу народився в 1850х роках, і займався тим, що перескакував з командування корпусу на командування корпусу; справді, таких можна й замінити. Більш того, при цьому розчищується місце на Олімпі - а в те, що після вступу США у квітні 1917 року Німеччина якось зможе виграти, не вірив ніхто.

Я чесно передивився, здається, усіх генералів, хто командував корпусом і вище, і дійшов такого виснувку:

1. Спочатку, дуже вочевидь, звільнили генералів за "суто політичними" мотивами: або тих, хто не визнав Тимчасового уряду, або тих, хто був в родинних стосунках з царською родиною (тобто усіх великих князів, наприклад). Серед цих генералів був аж один, хто командував армією (однією з 18 чи що), і, фактично, нікого важливого.

2. Друга хвиля чистки цікавіша. З одного боку, явно видаляли людей, які нічим себе не проявили (причому видаляли шляхом виходу на пенсію, іноді з підвищенням); з іншого - дуже сильно позбавлялися від усіх з "європейськими" прізвищами, та якось позбулия і командуючих Кавказського та Румунського фронтів. В мене зараз враження, що таким чином намагалися розчистити місце для "істінно русского" Брусілова, який став командуючим фронтом. На багато позицій також, схоже, було висунуто його людей.

Це все тривало до червня 1917 року, коли розпочався "наступ Кєрєнского", а точніше- спроба повернути собі ще трошечки Західної України, в першу чергу - Львів. На мою думку, це мало стати вишенькою на торті досягнень Тимчасового уряду, після якого він мав тріумфально вигравати всі вибори.

Але, як я вже писав, Брусілов-1917 виявився набагато більшим мудаком, ніж Брусілов-1916, і в результаті наступу Росія фактично проїбала усі ті рештки Західної України, що утримувала на той момент. Тобто мова про "Поверніть нам нашу Польщу, а істінно русскій Львів ми вам і так не віддамо" вже йти не могла.

За результатами цієї пройобаної компанії починається вже третя хвиля відставок (що, взагалі-то, логічно): в першу чергу, пішов сам Брусілов, з ним - багато ще хто з генералів. Оскільки в плани генералів відповідальність за пройоби не входила, фактично, генералітет спробував влаштувати військовий заколот на чолі з Корніловим і скинути Кєрєнского, доки той не скинув їх; однак, оскільки заколот був хуйово підготований, Кєрєнскій встояв та розпочав вже четверту хвилю відставок генералів, вже тих, хто підтримував Кєрєнського.

Як ми бачимо, третя та особлива четверта чистки генералів вже були цілком адекватними; і от саме ці чистки, що мають дуже опосередковане відношення до власне Гучкова, прибрали більшість вищого командного складу.

В Кєрєнского тепер з'явилася нова проблема: на кого міняти генералітет (це при тому, що весь похід Корнілова був, скажімо ведверто, не дуже популярним серед солдатів)? В теорії, слід би було шукати лояльних серед нижчого командного складу та їх підвищувати. На практиці ж виходило, що професійний генералітет настільки замкнув управління на себе, що в Кєрєнского не лише не було зв'язку з цією ланкою - та ця ланка ще й дуже добре співчувала комуністам!

Тому на листопад 1917 року і склалася та ситуація, що склалася: генералітет, що пізніше утворить Білий рух, був дуже проти Кєрєнского. Солдати ж були проти генералітету, і, в принципі, могли б і піти за ним - але зв'язку в Кєрєнского з солдатами не було ніякого.