skittishfox

Ви не повірите, але я ще раз перечитав статтю Шустера в Тайм. І от що я надумав.

Давайте спробуємо зрозуміти, а що по-справжньому нового ми дізналися в цій статті? Те, що хтось з радників вважає, що в Україні крадуть? Теж новина! Те, що Зеленський злий на "союзинків", що дають мало зброї та запізно? Та про це вся Україна вже рік говорить! Те, що Зеленський не хоче домовлятися з путіним, а певні радники вважають, що треба? Ну прям ніколи такого не було!

Ні. Зі статті ми дізналися один важливий новий факт: месседжем Зеленського у Вашингтоні, де він був 21 вересня, було "Якщо війну не зупинити в Україні, вона перекинеться на Ізраїль та зрешті на Азію". З цим месседжем він ходив до Байдена, з ним же ходив до Макдоннела, і всюди він намагався просити допомоги.

І що ж ми бачимо? Війна таки-перекинулася на Ізраїль. Причому, що цікаво, щойно вона таки-перекинулася на Ізраїль, США достатньо неочіковано для багатьох погнала до регіону авіаносні групи і дуже однозначно підтримало Ізраїль. Навіть більше: зараз вся єврейська верхівка з жахом спостерігає за масштабом фактично антисемітського руху в світі, який маскується під про-палестиньский, а росія влаштовує натуральні погроми на літовищах та приймає делегації ХАМАС. Ми маємо дивну ситуацію, коли республіканський голова Сенату об'єднався з президентом-демократом, і пробиває пакет допомоги Україна-Ізраїль через палату представників.

Тобто ми бачимо, що насправди Зеленського в Вашингтоні кому треба не лише почули, а визнали на 100% правим. Бо, фактично, він приїхав з пророцтвом. І саме з таким сприйняттям і намагається боротися Шустер. Йому важливо показати, що Зеленський - це така собі біблійно-месіанська фігура, яка окремо від українського народу, що дуже втомився від боротьби, боїться блекаутів та "холодів ранньої осені", та взагалі хоче корупції та сепаратного миру. А ота боротьба, підтримка Ізраїлу і таке все інше - то краще відв'язати від України.

Корочше, хтось злякався. Бо зрозумів, що до когось дійшло.

Прочитав велику статтю в Тайм про ситуацію в Україні, і от що подумав.

Перше. Факти самої статті я обговорювати навмисно не буду, бо не знаю. В другий рік війни написати таку статтю відносно неважко, тому назву її просто: "Зеленьский хоче продовжувати воювати, Україна втомилась".

Друге. Стаття писалася в період, який включав в себе 7 жовтня; це явно випливає з її тексту. Але таке враження, що дуже багато частин статті було написано в якійсь альтернативній реальності. Почнемо:

By the time Zelensky returned to Kyiv, the cold of early fall had taken hold

Звичайно, в реальній реальності ніякого "осіннього холоду" в Києві наприкінці вересня не було; температура в Києві до кінця вересня була дуже комфортні +20, та й на початку жовтня була стабільно вище +10. Автор просто підводить нас до думки що:

The cold will also make military advances more difficult, locking down the front lines at least until the spring.

Зрозуміло, що якщо автор вигадує "осінні холода" в Києві для того, щоб підвести нас до думки про заморожений фронт, то є підозри, що він просто хотів написати про "заморожений фронт", незважаючи на.

Це не єдинай приклад, коли автор малює реальність, яка викликає питання. Почнемо з:

Despite the recent setbacks on the battlefield, he does not intend to give up fighting or to sue for any kind of peace.

ОК, добре, про які "нещодавні setbacks" іде мова? Якщо про Авдєєвку, то там ще повністю нічого не зрозуміло, і, більш того, повно попаленої російської бронетехники. Якщо про щось інше, то я повністю не розумію, про що йдеться взагалі.

Чи автору хтось пообіцяв Авдєєвку, він це чесно вписав у статтю, і забув повністю викреслити при редагуванні?

Питання виникає і в наступної цитати:

At one point in early October, he said, the political leadership in Kyiv demanded an operation to “retake” the city of Horlivka, a strategic outpost in eastern Ukraine that the Russians have held and fiercely defended for nearly a decade.

Посилання в статті, що цікаво, веде на операцію по взяттю двух селищ під Бахмутом.

Так от, знову-таки, коли саме трапився цей драг нахт Горлівка? Нагадаю, що 7 жовтня вже почалася Авдіївка, тому в цей час я не думаю, щоб хоч хтось віддавав такий наказ. При цьому я взагалі не уявляю собі операцію по взяттю Горлівки "отак зненацька"; знову якісь незрозумілі джерела?

Третє, дуже цікаве, питання, полягає в тому, чого у статті немає. А в статті немає "товстої ракети". Причому немає взагалі, навіть в місцях, де, здавалося б, вони мають бути:

Ukrainians have ramped up production of drones and missiles, which they have used to attack Russian supply routes, command centers, and ammunition depots far behind enemy lines. The Russians have responded with more bombing raids against civilians, more missile strikes against the infrastructure that Ukraine will need to heat homes and keep the lights on through the winter.

Тобто, США щойно надала зброю, яка може багато чого змінити на полі бою. За два тижні до виходу статті Україна роз'їбала два військових аеродроми. Але в статті її немає. Бо вона йде врозріз з меседжем. Нема й кластерної амуніції. Немає й розмірковувань над фразою Зеленського, яка з'явилася на початку статті:

Zelensky describes it as a war of wills, and he fears that if the Russians are not stopped in Ukraine, the fighting will spread beyond its borders. “I’ve long lived with this fear,” he says. “A third world war could start in Ukraine, continue in Israel, and move on from there to Asia, and then explode somewhere else.” That was his message in Washington: Help Ukraine stop the war before it spreads, and before it’s too late. He worries his audience has stopped paying attention.

Враховуючи те, що стаття фактично закінчується десь на періоді вторгнення Хамасу до Ізраїлю, це виглядає як ще одне риторичне питання: мессіанський Зеленський попереджає світ про можливий початкок війни в Ізраїлі, якщо Конгрес не допоможе Україні. Ха-ха! Але, як не дивно, війна дійсно перекинулася на Ізраїль. Враховуючи, що Шустер просто ігнорує це попередження Зеленського, фокусуючись на тому, як війна в Ізраїлі, навпаки, відволіче свід від підтримки України, знову складається враження, що речення про Зеленського забули відредагувати з ранніх ревізій, а висновки з подій писалися під заздалегідь заплановану тему.


Отже, моя думка така: Шустер писав заздалегідь сплановану статтю з заздалегідь відомим виснувком (Зеленський не хоче миру, Україна від війни втомилася і не переможе). Не виключаю, що під таймінг осінньої хвилі таких статей планувалася і Авдіївка. Хоча Шустер і досягає в читача бажаного ефекту (а, як ми пам'ятаємо, вміння гарно писати є чи не єдиною обов'язковою вимогою до журналіста), низка подій, які відбулися в світі в процесі написання статті, настільки протирічать її тезам, що довести її до якоїсь логічної форми автор так і не зміг, натомість спираючись то на "осінні морози", то на людей з незрозумілими датами, і в упор ігноруючи події в світі, які явно на статтю впливають. Читати не варто.

Пройшло пару років, і я знов вирішив встановити в себе Disco Elysium, який свого часу мене дуже зачепив. До того ж, я там так все і не пройшов.

Тим не менш, я пам'ятав, що востаннє коли я грав (2 роки тому - GOG Galaxy не дасть збрехати), гра на мене справила враження своїм занадто сильним перекосом до переваг комунізму понад усе. У випадку "ДЕ" це саме "понад усе" включало в себе не лише ліберальний капіталізм, а й націоналізм та центризм у виконанні ЄС. Націоналізм, до речі, вона називала виключно "фашизмом", що мене тіпнуло ще на момент виходу, бо вжиток слова "фашизм" у його російськомовному значенні форсили саме росіяни, і саме десь з початку 2010х; до цього в англосфері це слово майже не вживалося.

Що я можу сказати - не повертайтеся до своїх старих героїв.

Світ Disco Elysium дуже сильно побудований навколо, скажімо так, пострадянських мемів, які підбиралися так, щоб бути відносно екзотичними для західної аудиторії. Криптозоологи. Книжкові розвали з "Конаном" та західними детективами. Торгівля зі скриньок біля дороги. Дальнобійники-міжнародники, що тусуються біля порта. "Нічийні" закинуті території фактично в центрі міста, де тусуються алкоголіки, що ховаються від дружин. Майно, яке чиєсь, але занедбане, бо нічого з ним зробити не можна - і комуналка як дуже великий фактор витрат на це майно. Ліквідатори. Коротше кажучи, чого я пояснюю - ви і так все зрозуміли; Ревашол - це таки собі робітничі райони десь року 1999-2000, після кризи-98, які так в цьому стані і застрягли років вже 30.

З іншого боку, на Заході (в грі - Occident), все не так щоб дуже добре. Моралінтерн (ЄС) розвалюється і не відповідає своїй місії; бюрократи Моралінтерну явно не здатні до нічого практичного, а економіка його членів знаходиться в стагнації. Великобританія (Oranje) намагається виплисти за рахунок, фактично, озброєнного колоніалізму, де приватні військові компанії контролюють шматки Третього світу, США (Mesque) перетворилися на "петрофашизм" (саме так) та давно вже віджили свій вік (взагалі, при повторному проходженні анти-американізм особливо помітен, з мескськими бандами, боядеро-ковбоями, які лише палять, та пєтухом як національним птахом; ховається він за описом "найбільша країна за площею", але цю спробу збити з пантелику достатньо легко розпізнати), ну а деякі території на кшталт Убі живуть ще гірше, ніж цей Ревашол.

Фактично, протистоїть злому Оксіденту великий прекрасний Граад зі столицею в Мірові. Мірова - це, звичайно, столиця світу, яка стала такою після падіння Ревашолу. Мірова - розвинена науково-виробнича країна з космічною програмою, але з зонами екологічного лиха Yekokataa (ЕКОКАТА). Поруч з нею знаходяться Юго-Граад, звідки люди тікають по всьому світу від безвиходдя, та де було різке падіння стандартів життя, та ще кілька країн. Коротше кажучи, москвофілія на марші.

Увага, питання: чи може людина, що є комуністом, анти-заходником та москвофілом бути не-ватніком?

Коли я вперше проходив цю гру (і не помітив захованих за певними речами очевидних анти-заходних та промосковських натяків автору, бо там забагато тексту), я давав автору, як то кажуть, benefit of a doubt. Але цього разу одна мааааленька річ переконала мене в тому, що ні, не може:

ENCYCLOPEDIA - Igaunija -- a god-forsaken (and tiny) territory in Graad that has not once, but twice wasted its independence on microfascism. The less said about Igaunija the better. Matter of fact, let's stop saying things about it right now and continue what we were doing.

Ви можете запитати, чому? Ось чому:

https://lv.wikipedia.org/wiki/Igaunija

Якщо людина анти-західник, москвофіл, комуніст та так зневажає свою країну, то вона, вибачте, на 100% задовільняє визначення "ватніка"

...схоже, що від західної техніки

https://www.cnn.com/2023/06/22/politics/ukraine-counteroffensive-western-assessment/index.html

Якщо подивитися статтю на CNN, то стає зрозумілим, що контрнаступ іде не так, як очікували "експерти НАТО". Що, зазначимо, геть не означає, що він іде не так, як очікували українські військові. Дійсно, ну хто б міг подумати, що бронетехніка виявиться вразливою для мінних полів та російської авіації, а укріплення - сернозними? Ну не країна ж, яка з росією вже 9 років воює!

Дуже навіть можливо, що невдалий наступ колоною бронетехніки міг бути показово влаштований за всіма "стандартами НАТО", щоб від командування вже від'їбалися. Так, і з втратою мінних тралів на танках, які не факт, що працюють.

Проблема в тому, що такі "армійські оптімісти" від НАТО фактично утримують надання більш серйозної техніки під гаслами "за нашою доктриною їм має вистачити і меншого". Хоча насправді ніфіга не має. І це в той час, як росія нарощує виробництво зброї. Хоча й систему можна зрозуміти: Захід вже десятиріччами не грався у війни з нормальним супротивником, в той час як система останнім часом була явно заточена на придбання меншої кількості одиниць більш дорогої зброї, навколо чого утворився свій індустріальний комплекс.

Скажу ще свою думку про виток секретних документів в США:

1. Думаю, що це - той самий "чорний лебідь", які не передбачиш. На мою думку, виток є саме тим, чим виглядає: якийсь низкоранговий робітник Пентагону вирішив натякнути на свою значущість на маловідомому форумі, звідки все й пішло. Час від часу подібні випадки дуже навіть трапляються.

2. Тим не менш, в купу "документів, що втекли" зараз можна засунути кілька таких документів, які треба. Причому зробити це зручніше за все саме США, але не лише США. Чи це вже зробили - я не знаю і гадати не беруся, бо самі документи я не читав.

3. Наскільки цей виток може нашкодити Україні - я не знаю, бо я нічого на цьому не розуміюся, і, навіть якщо наведені там цифри відображають думку Пентагона, зовсім не факт, що вони відображають дійсність. До того ж, більшу частину документів я не бачу (від посилань не відмовлюся).

4. Тим не менш, на мою думку, якщо розмірковувати в рамках "зробити лимонад з лимонів", то добре те, що документи розпочали дискусію в суспільному просторі в США про те, що допомога США - недостатня, а надійність - не дуже висока. Най подумають про те, як ще дати зброї.

5. Другим "позитивом від негатива" є те, що Україна може використати (і, схоже, вже використовує) факт витоку документів, аби максимально напустити невпевненності на контрнаступ чи її відсутність. Чим більше протиречивих заяв щодо контрнаступу генерують ці документи - тим я щасливіший, бо ця визначеність дуже нервує.

6. Наостанок, ця історія дає Байдену політичну можливість зробити серйозні перестановки в Пентагоні та своєму уряді, бо робота Пентагона іноді викликає певні питання. Так саме, вона дає привід Україні домовитися про нові умови надання інформації для США.

Нарешті я побачив рішення щодо того, за що заборонили "Дождь". Ось воно (латвійською, Гуглтранслейт вам у допомогу):

https://www.neplp.lv/lv/media/5346/download?attachment

Отже с забороною все було складно.

По-перше, ліцензія на ефір, яку отримав "Дождь" у Латвії, передбачала створення латвійськомовної звукової доріжки для каналу. Сказати, що "Дождь" не поспішав виконувати цю обіцянку - це нічого не сказати; ще в вересні регулятор штрафував їх на скількись-то тисяч євро, але роботи так і не почалися.

По-друге, друге зауваження "Дождь"ю було не стільки щодо мапи росії з Кримом; в першу чергу воно стосувалося вислову "наша армія" щодо опису вс рф. Журналісти з "Дождь"ю намагалися пояснити таке формулювання свободою власного виразу; однак регулятор вважав, що це дезінформує аудиторію щодо того, що вс рф не мають до Латвії, до якої усі нормальні глядачі й відносять синонім "наша", ніякого відношення, і що обов'язок каналу - не припускати дезінформації, і погодився, що карти скоріш за все були помилкою. Штраф за це був навіть більшим.

Ситуація з третім порушенням ще цікавіша. Фактично, регулятор NEPLP послався на подання від латвійського аналогу СБУ, що призов збирати гроші для армії росії, яку вже визнали державою-терористом, протирічить інтересам національної безпеки Латвії. В обгрунтуванні було вказано, що, увага:

а) "Дождь" вже місяцями не виконував вимоги отримання ліцензії, що ставить під питання їх наміри виконувати нові домовленності

б) "Дождь" використовував аргументи в суперечці щодо мапи з Кримом, що свідчать про його небажання чи неможливість зрозуміти натуру претензій

в) Надання "Дождь"ю виключень ставить під загрозу правила рівного доступу до ринку медіапослуг у Латвії, оскільки поставить одного з гравців у привелійоване становище

Окремо три чи чотири сторінки займає юрідичне обгрунтування того, чому це рішення не порушує свободу слова.

В цілому, в цій історії "Дождь" виглядають ще більшими підарасами, бо розраховуючи на те, що саме рішення з латвійської ніхто перекладати не буде, вони "забули" про свою обіцянку зробити латвійськомовну доріжку, і повністю спотворили логіку другого зауваження: не про мапу с Кримом, а про "нашу армію".

Виснувки пропоную зробити самостійно

Наразі лідер Лібертаріанської Патрії США почав пиздіти, що США винні у російсько-українській війні, тому що підписали в 2006 угоду про партнерство з НАТО.

Чувак, в мене для тебе є новина! Ти знаєш, що таке лібертаріанство? Це тоді, коли дві особи можуть підписати ту угоду, яку вони вважають за потрібне! Більш того - в класичному лібертаріанстві такі контракти мають статус свяченої корови, тобто ти не можеш просто так увірватися до людини зі зброєю і сказати "А ну припини виконувати цю угоду, бо я так хочу!"

Трясця, це якесь медмаксіанство, коли кількість свобод прямо пропорційна наявності в тебе зброї. Ну то так і скажи, а не вдавай з себе лібертаріанця.

Сьогодні Ньюзвік вивісив дуже цікаву статтю:

https://www.newsweek.com/inside-victoria-spartz-ukraine-war-meeting-split-zelensky-1745704

Як виявилося, на початку березня Спарц намагалася продати Україні якусь мутну американську контору в якості "ексклюзивного постачальника" амуніції, тобто усі контракти мали йти через неї.

Її, звичайно, послали лісом. Та й образилася - та так образилася, що з нею ніби вже ніхто в Конгресі не розмовляє.

Курва, ну що ти робиш? Ти ж junior representative з мутного району. Яка в тебе вага, звідки в тебе така хуцпа?

Але. з іншого боку, вона закінчила київський Нархоз. Чого ще чекати? Їх там, схоже, так виховують.

Коли люди згадують Булгакова, то в першу чергу мають на увазі "Бєлую гвардію", "Сабач'є сєрдце" та "Мастєра і Маргаріту". Але Булгаков, взагалі-то, був достатньо плодовитим письменником, в тому числі - й про Україну.

Пропоную його оповідання "Кієв-город". Завдання для дітей старшого шкільного віку: проведіть аналогії між фрагментами цього оповідання та сучасними творами російською. Що вам нагадує це оповідання? Ким був автор?

В Киеве не было только греков. Не попали они в Киев случайно, потому
что умное начальство их спешно увело из Одессы. Последнее их слово было
русское слово:

- Вата!

...

Рекорд побил знаменитый бухгалтер, впоследствии служащий союза городов
СеменВасильич Петлюра. Четыре раза он являлся в Киев, и четыре раза его
выгоняли.

...

На переломе второго месяца среди
совершенно безоблачного неба советская конница грубо и буденно заехала
куда-то, куда не нужно, и паны в течение нескольких часов оставили
заколдованный город.

...

Не унывайте, милые киевские граждане! Когда-нибудь поляки перестанут на
нас сердиться и отстроят нам новый мост, еще лучше прежнего. И при этом на
свой счет.
Будьте уверены. Только терпение.

...

Сказать, что "Печерска нет", это будет, пожалуй, преувеличением.
Печерск есть, но домов в Печерске на большинстве улиц нету. Стоят
обглоданные руины, и в окнах кой-где переплетенная проволока, заржавевшая,
спутанная.

...

Оговариваюсь раз и навсегда: я с уважением отношусь ко всем языкам и
наречиям, но тем не менее киевские вывески необходимо переписать.
Нельзя же в самом деле отбить в слове "гомеопатическая" букву "я" и
думать, что благодаря этому аптека превратится из русской в украинскую.
Нужно, наконец, условиться, как будет называться то место, где стригут и
бреют граждан: "голярня", "перукарня", "цирульня", или просто-напросто
"парикмахерская"!
Мне кажется, что из четырех слов - "молошна", "молчна", "молочарня", и
"молошная" - самым подходящим будет пятое - молочная.

...

Какая резкая разница между киевлянами и москвичами! Москвичи -
зубастые, напористые, летающие, спешащие, американизированные. Киевляне -
тихие, медленные и без всякой американизации.

...

А какое тут золотое исчисление у киевлян! Они гораздо беднее москвичей.
И, сократившись, куда сунется киевская барышня? Плацдарм маленький, и
всекомпомов на всех не хватит.

...

Это еще более достопримечательно, нежели вывески. Три церкви это
слишком много для Киева. Старая, живая и автокефальная, или украинская.

...

В старом, прекрасном, полном мрачных фресок, в Софийском соборе детские
голоса - дисканты нежно возносят моления на украинском языке, а из царских
врат выходит молодой человек, совершенно бритый и в митре. Умолчу о том, как
выглядит сверкающая митра в сочетании с белесым лицом и живыми беспокойными
глазами, чтобы приверженцы автокефальной церкви не расстраивались и не
вздумали бы сердиться на меня ( должен сказать, что пишу я все это отнюдь не
весело, а с горечью).

...

НАУКА, ЛИТЕРАТУРА И ИСКУССТВО



Нет.

...

Сейчас в нем великая усталость после страшных громыхавших лет. Покой.
Но трепет новой жизни я слышу. Его отстроят, опять закипят его улицы, и
станет над рекой, которую Гоголь любил, опять царственный город. А память о
Петлюре да сгинет.



Ну й насправді питання: чи місце автору таких оповідань в шкільному курсі літератури?

Я - не прихильних Єрмака (значною мірою, бо я про нього нічого не знаю), і я, як на те пішло, порохобот. Але, тим не менш, ця ситуація з "конгресменкою" Спартц (насправді - нещодавно вибраним representative, де терміни по два роки) в мене скоріше викликає більше питань до Спартц, ніж до Єрмака.

Почнемо з того, що про Спартц я чув десь приблизно під час виборів 2020 року, де моя перша думка була - "А хто її чоловік?". Думка ця була тому, що, взагалі-то, провернути перемогу на виборах для імігранта - дуже й дуже важко, а в білому не-імігрантському районі, та ще й у партії консерваторів - важче вдвічи. Тут же Спартц (яка, вочевидь на той час, приїхала до США через шлюб) не лише виграла праймаріз, а ще й отримала мільйон доларів на власну виборчу кампанію від чоловіка! Та, мало того, її ще й до того призначили сенатором штату на вакантну позицію! Тобто хтось тягне цю жіночку, і моєю першою думкою було: вона увійшла до "родини із зв'язками", які вирішили ліпити свого політика за калькою Сари Пейлін: гарну моложаву жінку, яка говорить ті речі, що треба говорити. Бути розумною чи талановитим політиком при цьому необов'язково (хоча Сара Пейлін була більш самостійною та розумнішою, ніж прийнято вважати), однак слідувати Лінії Партії - дуже важливо. Враховуючи, що Спартц належала до Tea Party, тобто фактично ультраправих, це мене не дуже здивувало.

Тим не менш, прочитав я про Спартц та й забувся; досягненням я її каденцію не вважав, та взагалі мені здавалося, що на наступний термін вона може й не пройти. Її участь (яку я так само поверхнево читав з газет) в американський допомозі Україні я сприймав як бонус: ну, з паршивої вівці хоч яке хутро, най допомагає.

Точкою повороту для мене став навіть не її лист до Байдена - я сприймав його як чергові розборки, які я не розумію, а інтерв'ю Українській Правді, яке справило на мене дуже гнітюче враження.

По-перше, Спартц розмовляє просто набором штампів навіть не Республіканської партії - а того його крила, яке на чолі з Рандом Полом намагалося гальмувати постачання зброї через потребу нагляду за нею. Як цей нагляд може допомгти хоч чомусь - для мене загадка; але те, що цей "нагляд" дає дуже жирну можливість для зс рф спостерігати за переміщенням західної зброї в режимі прямого часу - це факт. При тому, що це інтерв'ю взагалі іншою мовою і про питання, що навряд чи зацікавить рядових членів того самого Tea Party, людина розмовляє штампами. Як на мене, це говорить про те, що людина займається якимись справами не з міркувань допомоги України, а з міркувань політичного завдання. Нагадаю, що на мою думку, Спартц - це дуже й дуже несамостійний політик.

По-друге, Спартц не лише багато перебільшує, але й багато відверто бреше. І якщо я можу віднести її гіперболи щодо того, що хочуть "американські платники податків", коли втрачають "такі грощі", то в частині, де вона шантажує допомогою на фронті, вона відверто бреше:

А мені шкода ваших хлопців, що гинуть на фронті. І я буду чесно говорити, що те, що зараз у вас відбувається, пов’язане з тим, що ви не вирішуєте деякі проблеми. Я можу нічого не казати, ми будемо і далі грати в ці ігри, давати вам 5-10 одиниць артилерії, які вам не допоможуть. Але вже досить грати в політику.

Справа в тім, що Байден вже отримав від Конгреса дві речі: фінансування допомоги Україні (яка ще не потрачена) на 40 чи що мільярдів, та ленд-ліз, який починається з жовтня. З обома цьома речами Конгрес вже вийшов із гри: він ані не має контролю над пакетами допомоги Байдена, ані взагалі ніяк не контролює ленд-ліз (закон про ленд-ліз взагалі спеціально писали так, щоб вплив виборів восени був якумога менший). Тому коли Спартц говорить про те, що допомога йде такими темпами, вона не прикрашує і не обіцяє: вона відверто пиздить. І це, насправді, для таких перемовин відверто не дуже прийнято, якщо не сказати більшого.

Корочше кажучи, мене ця спроба шантажу настільки вразила, що я навіть підняв свою сраку зі стільця та почав шукати: а хто ж чоловік цієї Спартц?

Виявилося що, як не дивно, він, взагалі-то, ніхто. Тобто ні, він із заможньої родини - але він не з багатої родини. Він з жінкою, як виявилося, трошечки ріелтери та займаються спекуляцією землею. Займаються по-різному: були вдалі інвестиції, але були й не дуже: так, під час кризи 2008 року вони втратили кілька великих ділянок. Однак одну з ділянок, яку вони придбали ще в 2006 році (тобто на попередньому піці цін) за трохи менше мільйону вони достатньо вдало продали на початку 2019 року за 5.7 мільйонів, і з цих грошей мільйон пішов на передвиборчу кампанію. Це, як на мене, дуже, дуже дивно; так, вони заможні, але не настільки заможні, щоб мільйон був такими малими грошима.

І кому ж вони продали цю ділянку? Я вже очікував якогось російського мільйонера чи компанію з Кайманових островів, але виявилося ще цікавіше: це було продано Campus Centre LLC. Я теж відразу повівся на назву; але все виявилося тривіальніше: Campus Centre - це назва вулиці, що оточує ті 32 акри бувшого автозвалища, яке продали Спартц з чоловіком. І, що ще цікавіше, Campus Centre LLC - це public-private partnership, де внесок міста, схоже, і був землею! Тобто, фактично, борець за доляри платників податків саме цим платникам податків якось цю землю і продав!

Так, ріелтори стверджують, що це, в цілому, "справедлива ціна" за землю. Почав я дивитися, де ж це знаходиться - і виявилося, що фактично ніде; земля розташована в примісті Індіанаполісу в оточенні полів та через забор від якогось старого та маленького аеропорта. Враховуючи, що автокладовище, як місце, де можливе накопичення отруйних речовин, взагалі-то накладає багато обмежень на те, що там можна побудувати, в мене є багато питань до того, чи не переплатило місто за землю (5.7 мільйонів з 31 мільйону - якось трохи жирнувато), особливо коли навколо явно є кілька продавців і принаймі можна було слідувати заповідям Трампа та торгуватися, торгуватися, торгуватися? Та й якись це дивний проект, що землю продали в 2019 році, а досі забудували лише один супермаркет, Leo's Market and Eatery - і заради цього треба було "витрачати гроші платників податків"?

Коли починаються подібні гешефти, то я стаю дуже, дуже підозрілим. Тому, наразі, я можу сказати одне: я абсолютно не довіряю Спартц. Я настільки не довіряю Спартц, що я вважаю її менш достовірним джерелом, ніж Ренд Пол, в якого, принаймі, все відносно прозоро. Я розумію, що Єрмак, можливо, гівно - але я дуже не вірю в даному випадку людині, яка намагається видати себе за неформального речника Білого Дому. Бо таким вона точно не є, і сам факт такої спроби - це для мене чорна мітка. Тому, звиняйте, але не зараз.