skittishfox: (Default)
30 травня 1921 року було вихідним днем. В той день 19-річний Дік Роланд працював чистильщиком взуття в білій частині міста. Але була одна проблема - в майстерні не було туалета "для чорних", тому бігати "до вітру" Робсону доводилося через дорогу, в офісну будівлю, до того ж - на останній поверх. Туди його підіймала біла Сара Пейдж, яка була 17-річною сиротою (Роланд був приймаком). В ліфті відбулося щось таке, від чого Пейдж зойкнула; один з пильних білих викликав поліцію, яка виписала Роланду привід до суду (нагадуємо, що мова йде про країну, де навіть штрафи можна оскаржити в суді), та випустила його на волю - все одно вихідний.

Наступного дня, Роланд пішов до суду розбиратися зі штрафом. Родина, що його прийняла, була не дуже бідна, тому для Роланда найняли білого адвоката. Нажаль, скоріш за все, саме це "не спрацювало": інформація про те, що якийсь чорний "Diamond Dick" розбирається в суді в assault в ліфті на 17-річну дівчинку, витікла на волю, і того ж дня про Роланда надрукувала статтю Tulsa Tribune з красномовною назвою Nab Negro for AttackingGirl in an Elevator. Враховуючи подвійні смисли того часу, можна було сказати, що стаття завуальовано закликала повісити Роланда за згвалтування, хоча без подвійного сенсу стаття нічого такого не казала. В подальшому з цього виросла ціла теорія змови про те, що була ще Інша Версія Газети, де білих прямо закликали вішати негра; але насправді ніяких доказів цього так і не було знайдено.

Тим не менш, після 15:00, коли газета вийшла на вулиці, події почали розжарюватися. Роланд, аби уникнути біди, здався поліції; поліція ж посилила охорону в'язниці, яка була влаштована так, що штурмувати "малою кров'ю" її було дуже важко; перед будівлею суда, що була розташована у білій частині міста, почав збиратися натовп з наміром лінчувати Роланда (та натовп, який прийшов на це подивитися); та з чорної частини міста приїхав озброєний чорний натовп, який так саме збирався забрати Роланда з в'язниці "для захисту". Сама охорона в'язниці обидва натовпи посилала куди подалі, але кого це хвилює?

Звідки ж взялися ці натовпи? У справі білого натовпу часто натякають на Ку-Клукс-Клан, який незадовго до цього "відродився" та мав відділення в Оклахома-Сіті. Хоча на той час Клан був ще малопопулярним, досить імовірно, що в Талзі все ж таки він мав коло прихильників, які могли набрати 50-100 чоловік для масовки. Ще цікавіша справа з чорним натовпом: на той час в Талзі діяло відділення African Blood Brotherhood, радикальної чорної організації, яку досліджувало ФБР, і яка взяла на себе відповідальність за "підготовку самооборони" в Талзі. Хоча в подальшому виявиться, що сама організація дуже сильно перебільшувала кількість своїх членів, що визнав навіть її засновник, Сайріл Бріггз - тим не менш, він до кінця життя наполягав на тому, що саме його організація "організовувала опір" в Талзі.

За умов такого протистояння вибух не міг не відбутися. Десь о 22 годині, один з білих спробував відібрати зброю в чорного; через це відбувся постріл, і чорні захисники дали залп по білому натовпу. З одного боку, усі версії сходяться на тому, що постріл був випадковим; з іншого боку, сам факт залпу свідчить про те, що принаймі домовленість про застосування зброї в чорного натовпу була, і він був організованим.

На щастя, в ті часи зброя була ще переважно однозарядною, і, хоча Вікіпедія стверджує про 10-12 вбитих, офіційне розслідування не знайшло навіть згадки про таку кількість. Крім того, о 22 в Талсі в той час було вже дуже темно, і тому дуже ймовірно, що "свідчення очевидців" тих подій слід сприймати з великою дозою скептицизму. Звідки ж взялася цифра в 10 загиблих? Зі статті чорного активісту Уолтера Уайта, який стверджував, що влада приховала як кількість чорних жертв, так і кількість загиблих білих, бо втрати білих були завеликі, і вони не хотіли зізнаватися, що чорні чинили такий опір.

Після чого, як то кажуть, "вибухнуло". Більшість білого натовпу (який, нагадаю, не приймав участі в лінчуванні, хоча й не намагався його зупинити) побіг по зброю, гінці ж з чорного натовпу побігли до свого району, де піднявся заклик "вони збираються нас перебити", та натовп почав озброюватися та йти на допомогу "нашим хлопцям".

Приблизно до 1 години ночі вже 1 червня події розгорталися виключно на білій половині міста. Офіційне розслідування малює таку картину: частина білих побігла до збройниці національної гвардії, де їх послали куди подалі (але звідки почали дзвонити членам національної гвардії, аби вони готувалися до виходу). Інша частина білих побігла до поліцейської дільниці, де їм роздавали зброю та набої зі спортивних магазинів та наділяли правами поліцейських. Чорний же натовп відступав за Цинцинатті Авеню до чорного кварталу.

Те, що відбувалося насправді, скоріш за все, було дещо складніше. Частина трупів як білих, так і чорних, було знайдено дуже далеко від того маршруту, за яким відбувалося "відступлення" чорного натовпу. До того ж, хоча і білі, і чорні скоріш за все охоче стріляли за кольором шкіри, але о 10 вечора в сегрегованому місті не тек вже й багато лишалося тих чорних в білому кварталі, які б були там випадково. Плюс, в ті часи без вуличної освіти навіть зрозуміти, хто де був було важко. Але можна з впевненністю свідчити про те, що приблизно до 1 години ночі 1 червня основні заворушення відбувалися саме в білому кварталі, і жертвами їх ставали як чорні, так і білі.
skittishfox: (Default)
Нещодавно в США "відмічалася" 100 річниця з дати расових заворушеть в Талсі - події, звичайно, трагічній, але яка в останні часи досягла такого рівня легендарності, що з неї намагаються зліпити чи не новий 9-11. В цьому циклі постів я планую окреслити моє бачення проблеми, так і розвіяти певні міфи.

В 1921 році Талса було містом, яке стояло наприкінці буму нафти. Так, Талса називала себе "світовою столицею нафти", але падіння цін за барель призвело до того, що значна частина людей не могла знайти собі роботу - або, принаймі, ту роботу, яку вони могли робити, за ті грощі, які вони розраховували отримати. Паралельно з цим, Талса мала усю ту розвинену інфраструктуру, яка супроводжуе нафтовиків - тобто вже нелегальний алкоголь, нелегальні азартні ігри, повій, наркотики, та просто шахраїв.

Населення Талси на 1921 рік складало приблизно 100 тисяч білих на 10 тисяч чорних. Місто було повністю сегреговане, тобто чорний квартал був повністю окремо, а білі та чорні кожні жили в своєму кварталі, переходячи до інших за необхідністю. Для чорних це була в першу чергу - робота (багато з них працювали в "сфері послуг" в білому кварталі), в другу - доступ до суспільних установ (суди та таке інше були розташовані в білій частині міста). Білі ж йшли до чорного квартала в першу чергу "за пригодами": одним з трьох найбільш "злачних" районів міста був розташований саме там.

Чорний квартал було сегреговано вже 20 років. Як завжди, під нього виділили невдалу землю; з двох боків його оточували залізничні шляхи, з третього межа була обменежа (достатньо умовно) Детройт Авеню, а з четвертого він йшов "туди" на північ, бо його межа була дуже далеко. Незважаючи на таке розташування, місце було достатньо вдалим: фактично, центр міста був відразу за залізничними шляхами. До того ж, ходили туди й кілька трамваїв. Найбільш "злачною" частиною був Арчер Стріт, відразу за шляхами. Перпендикулярно до нього йшла Грінвуд Авеню, де були розташовані більш респектабельні бізнеси.

Слід, однак, відразу зазначити, що як "успішність", так і "респектабельнісь" були дуже умовними. Навіть сама назва "Чорний Уол-Стріт" не зустрілася мені в жодному джерелі раніше 1971 року. Як видно з проекту "Нью-Йорк Таймс", більшість "бізнесів" були не дуже капіталомісткими (кілька ріелтерів, кілька юристів, кілька продавців страховок, кілька лікарів), або були бізнесами "подвійного призначення" (готелі, цілодобові "кафе"). Ні про що серйозне, навіть за мірками СМТ на 10 тисяч, мова не йшла.

Не підтверджуються і заяви про "багатість" району. В "Маленькій Африці" не було підземної каналізації та був малопотужний водогін. Більшість житлового фонду складали примітивні хатинки, які, до того ж, часто ділилися між кількома родинами, а "найкращі дома" переважно містилися на самому кордоні, на тій самій Детройт Авеню. Більш того, коли після пожежі почали рахувати власників, то виявилося, що на 80 чорних, що володіли там нерухомістю, припадало більше 200 білих. Гроші не пахнуть і не мають кольору шкіри.

В той же час, схоже на те, що нелегальна активність призводила до того, що в частини людей були гроші - але вони намагалися ці гроші не світити. В районі проходили регулярні поліцейські рейди, які вилучали по кілька тисяч доларів готівки, кокаїн та морфій, ну а про те, що алкоголь можна було знайти де завгодно, вже й казати годі.

До певного часу, поки кількість грошей від нафти заливала проблеми, все всіх влаштовувало. Однак після падіння цін газети почали запитувати, чому в нас стільки криміналу, а безробітні нафтовики почали заздрити своїм ділерам. В самому кварталі в той же час відбувалися зустрічні процеси - через повернення "афганців" з першої світової війни там почали формуватися перші "силові" негритянські організації. Багато говориться про те, що за рік до того білий натовп лінчував білого ж вбивцю таксиста - однак мало хто згадує про те, що ще за рік до того озброєний чорний натовп пішов до в'язниці відбивати одного з своїх, аби "врятувати його від лінчування".

В сучасній історичній науці прийнято дещо ігнорувати заяви про кримінал та банди, відносячи їх до расизму. Але, я думаю, кожен з нас, хто трохи застав пізній СРСР, впізнає знайому картину такого собі "поганого" району, який не дуже контролює влада, але який принаймі не дуже розповзається за свої межі.
Page generated Aug. 1st, 2025 11:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios