Канадська політика та ефект конвою
Feb. 9th, 2022 11:05 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
skittishfoxВчора я нарешті дочитав повний emergency debate в канадському парламенті щодо конвою та канадської столиці. Це - достатньо муторне заняття, бо самі дебати тривали годин п'ять, і, за правилами канадського парламенту, там говорило достатньо багато різних людей. В цілому, результати такі.
В цілому, усі чотири політичні партії в Канаді погоджуються, що:
1) Люди мають право протестувати скільки завгодно
2) Люди не мають право перекривати при цьому вулиці та хайвеї
3) Більшість питань, що піднімає конвой, знаходиться поза юрисдикцією федералів.
4) Конвой значною мірою фінансується з поза кордону та розрахований на закордонну політику
5) Правила для закордонного фінансування слід змінити
А от дали починається цікавіше.
Перше велике протиріччя, що є в першу чергу між Трюдо та консерваторами та блоком (Блок Квебеква, напівнаціоналістична партія Квебека) є відношення до вакцинації. Трюдо дуже безапеляційно заявив, що вакцинація - це те, що рекомендує нам наука, і достатньо жорстко дав зрозуміти, що не вважає, що є сенс сперечатися щодо науки. Цю позицію вже офіційно не розділяють частина депутатів з його фракції, і, схоже, підтримує набагато більше, але наразі авторитет Трюдо в лібералів достатньо велик, щоб ліберали не розпочинали дискусію щодо цього питання, фактично відбиваючи усі питання на цю тему без розгляду за суттю. На мою думку, це - велика помилка саме Трюдо, який дуже вже безапеляційно поставив питання саме так, і за яку він може заплатити (про це пізніше), але наразі ми маємо те, що маємо.
Друге велике протиріччя - це те, чи варто розмовляти з конвоєм. Тут розклад сил зовсім інший: консерватори вважають, що слід сідати за стіл перемов з лідерами руху. Їх позицію повністю не підтримують ліберали, що вважають, що навіть якщо рух містить в собі ядро нормального протесту, наразі його керівництво узурпували люди, з якими вести перемовини неможливо, тому про перемови мови бути не може. Позиція НДП та Блоку, як не дивно, тут ближче до лібералів: вони теж вважають, що керівництво конвою - їбануті, але вважають, що можна розмовляти з окремими його представниками, бо більшість - нормальні люди (повторююсь, на відміну від керівництва). НДП та ліберали тиснуть на свастики, позиція Блоку цікавіше - його дуже роздратувала позиція керівництва щодо переговорів з генерал-губернатором про утворення уряду національного порятунку. Для Квебеква такі речі є дуже сильним подразником.
Питання номер три - хто винен. Усі, окрім лібералів, вважають, що винні ліберали і Трюдо особисто, бо протестуючі висувають вимоги, які, взагалі-то, відображають настрої в суспільстві, і що ситуація, коли лідер пішов на карантин у розгар кризи, взагалі-то, не дуже сумісна з лідерством. Трюдо особисто вважає, що винні непатріотичні канадці, які вважають себе особливішими за решту, причому, повторюся, схоже це саме особисте переконання, а не лише політична ставка; в той же час, наразі, схоже, частина лібералів, м'яко кажучи, не дуже погоджуються з цією позицією, і вважають, що Трюдо сам має розгрібати те лайно, що почалося.
Які з цього політичні наслідки?
По-перше, нинішні дебати - це, можна сказати, попередження Трюдо від парламенту, що якщо він не знайде виходу з ситуації, то його чекатимуть перевибори. Справа в тім, що уряд Трюдо - це уряд меншості, і парламент може відправити його у відставку і оголосити нові вибори. Однак просто "відправити у відставку" не можна; слід вигадати привід, який і оголошується виборцям, а коли оппозиційні партії і лівіші, і правіші за Трюдо, то такий привід вигадати непросто. Формулювання "не проявив лідерство під час протестів", схоже, влаштовуватиме усіх, оскільки дає широкі можливості пояснити з власних позицій, що ж саме слід було робити інакше.
По-друге, це на моїй пам'яті перший випадок, коли частина депутатів від лібералів відверто начинають критикувати Трюдо з позицій політики. Враховуючи статус Трюдо в партії лібералів, це означає, що вперше з 2013 року, коли він став лідером від лібералів, він серйозно ризикує цей статус втратити. Тут слід пояснити: дуже багато людей в лібералів вважає, що він врятував партію в 2012-2013 роках, коли зміг подолати катастрофу на виборах, яку влаштували Діон та Ігнат'єв. Однак за ці 10 років з'явилося і нове покоління амбітних лібералів, які сприймають Трюдо як перешкоду для своєї кар'єри. Тобто за певних обставин його можуть змістити з посади прем'єра ще до виборів, як це відбулося, скажімо, з Терезою Мей.
З іншого боку, є ймовірним і те, що Трюдо може виграти наступні вибори, які, скажімо, оголосять через вакцинні обмеження. Справа в тім, що Альберта, з якої походять основні ідеологи конвою, вже є максимально консервативною: там вже просто немає позицій депутатів, які ліберали могли б втратити. Для того, щоб вибороти більше місць, слід вигравати на сході, а от чи популярні там позиції конвою - це цікаве питання, відповіді на яке я не знаю. Тим не менш, слід зазначити, що консервативні депутати від східних провінцій висловлювалися набагато тактичніше, ніж їх західні колеги (хоча усі розмовляли просто неймовірно ввічливо за стандартами США).
Питання, що ж будуть робити консерватори - теж дуже цікаве. З одного боку, їхня зміна лідера явно сигналізує про те, що партія хоче посунутися правіше. З іншого боку, великим невирішеним питанням є Даг Форд, прем'єр Онтаріо, який так само мудро зник подалі від протестів, які, в цілому, були спрямовані саме проти нього. Наразі Даг Форд користується достатньо сильною популярністю в Онтаріо, яку, якщо він її втримає під час наступних виборів, він може легко конвертувати в лідерство у федеральній партії, а там і в посаду прем'єр-міністра Канади (нагадаю: саме Онтаріо та схід слід вигравати консерваторам, якщо вони хочуть керувати країною). Однак перспектива такого майбутнього так само не влаштовує багатьох політиків з тієї самої Альберти, тому для них зсув вправо може бути грою на упередження очікуваного приходу Форда. Так само це може бути й тактикою по перетягуванню голосів в Народної Партії Канади (РРС, трампісти), однак потенційні переваги такого кроку теж обмежені: якщо наразі ліберали перемогли консерваторів з рахунком 180 депутатів проти 119, то за умови повного переходу приспільників РРС до лав консерваторів та незмінних результатів усього іншого, рахунок був би 143:141 на користь лібералів. Тобто вже набагато краще, але замало. Це при тому, що перед обличчям загрози РРС частина виборців так саме зможе консолідуватися навколо лібералів.
Ну й наостанок: схоже, що за будь-якої ситуації правила закордонного фінансування для громадських організацій неодмінно змінять. Більш того, якщо наразі іноземне фінансування конвою, що виголошує Fuck Trudeau! технічно легальне, якщо вибори таки-оголосять, воно стає набагато важчим і місцями відверто нелегальним, через те, що правила політичної агітації в pre-election period набагато жорсткіші. Та й взагалі, GoFundMe достатньо розумно тримається подалі від цього усього, бо саме по ним потенційне розслідування фінансування діяльності конвою може вдарити найбільше.
Корочше кажучи, чекаємо. Буде цікаво.
В цілому, усі чотири політичні партії в Канаді погоджуються, що:
1) Люди мають право протестувати скільки завгодно
2) Люди не мають право перекривати при цьому вулиці та хайвеї
3) Більшість питань, що піднімає конвой, знаходиться поза юрисдикцією федералів.
4) Конвой значною мірою фінансується з поза кордону та розрахований на закордонну політику
5) Правила для закордонного фінансування слід змінити
А от дали починається цікавіше.
Перше велике протиріччя, що є в першу чергу між Трюдо та консерваторами та блоком (Блок Квебеква, напівнаціоналістична партія Квебека) є відношення до вакцинації. Трюдо дуже безапеляційно заявив, що вакцинація - це те, що рекомендує нам наука, і достатньо жорстко дав зрозуміти, що не вважає, що є сенс сперечатися щодо науки. Цю позицію вже офіційно не розділяють частина депутатів з його фракції, і, схоже, підтримує набагато більше, але наразі авторитет Трюдо в лібералів достатньо велик, щоб ліберали не розпочинали дискусію щодо цього питання, фактично відбиваючи усі питання на цю тему без розгляду за суттю. На мою думку, це - велика помилка саме Трюдо, який дуже вже безапеляційно поставив питання саме так, і за яку він може заплатити (про це пізніше), але наразі ми маємо те, що маємо.
Друге велике протиріччя - це те, чи варто розмовляти з конвоєм. Тут розклад сил зовсім інший: консерватори вважають, що слід сідати за стіл перемов з лідерами руху. Їх позицію повністю не підтримують ліберали, що вважають, що навіть якщо рух містить в собі ядро нормального протесту, наразі його керівництво узурпували люди, з якими вести перемовини неможливо, тому про перемови мови бути не може. Позиція НДП та Блоку, як не дивно, тут ближче до лібералів: вони теж вважають, що керівництво конвою - їбануті, але вважають, що можна розмовляти з окремими його представниками, бо більшість - нормальні люди (повторююсь, на відміну від керівництва). НДП та ліберали тиснуть на свастики, позиція Блоку цікавіше - його дуже роздратувала позиція керівництва щодо переговорів з генерал-губернатором про утворення уряду національного порятунку. Для Квебеква такі речі є дуже сильним подразником.
Питання номер три - хто винен. Усі, окрім лібералів, вважають, що винні ліберали і Трюдо особисто, бо протестуючі висувають вимоги, які, взагалі-то, відображають настрої в суспільстві, і що ситуація, коли лідер пішов на карантин у розгар кризи, взагалі-то, не дуже сумісна з лідерством. Трюдо особисто вважає, що винні непатріотичні канадці, які вважають себе особливішими за решту, причому, повторюся, схоже це саме особисте переконання, а не лише політична ставка; в той же час, наразі, схоже, частина лібералів, м'яко кажучи, не дуже погоджуються з цією позицією, і вважають, що Трюдо сам має розгрібати те лайно, що почалося.
Які з цього політичні наслідки?
По-перше, нинішні дебати - це, можна сказати, попередження Трюдо від парламенту, що якщо він не знайде виходу з ситуації, то його чекатимуть перевибори. Справа в тім, що уряд Трюдо - це уряд меншості, і парламент може відправити його у відставку і оголосити нові вибори. Однак просто "відправити у відставку" не можна; слід вигадати привід, який і оголошується виборцям, а коли оппозиційні партії і лівіші, і правіші за Трюдо, то такий привід вигадати непросто. Формулювання "не проявив лідерство під час протестів", схоже, влаштовуватиме усіх, оскільки дає широкі можливості пояснити з власних позицій, що ж саме слід було робити інакше.
По-друге, це на моїй пам'яті перший випадок, коли частина депутатів від лібералів відверто начинають критикувати Трюдо з позицій політики. Враховуючи статус Трюдо в партії лібералів, це означає, що вперше з 2013 року, коли він став лідером від лібералів, він серйозно ризикує цей статус втратити. Тут слід пояснити: дуже багато людей в лібералів вважає, що він врятував партію в 2012-2013 роках, коли зміг подолати катастрофу на виборах, яку влаштували Діон та Ігнат'єв. Однак за ці 10 років з'явилося і нове покоління амбітних лібералів, які сприймають Трюдо як перешкоду для своєї кар'єри. Тобто за певних обставин його можуть змістити з посади прем'єра ще до виборів, як це відбулося, скажімо, з Терезою Мей.
З іншого боку, є ймовірним і те, що Трюдо може виграти наступні вибори, які, скажімо, оголосять через вакцинні обмеження. Справа в тім, що Альберта, з якої походять основні ідеологи конвою, вже є максимально консервативною: там вже просто немає позицій депутатів, які ліберали могли б втратити. Для того, щоб вибороти більше місць, слід вигравати на сході, а от чи популярні там позиції конвою - це цікаве питання, відповіді на яке я не знаю. Тим не менш, слід зазначити, що консервативні депутати від східних провінцій висловлювалися набагато тактичніше, ніж їх західні колеги (хоча усі розмовляли просто неймовірно ввічливо за стандартами США).
Питання, що ж будуть робити консерватори - теж дуже цікаве. З одного боку, їхня зміна лідера явно сигналізує про те, що партія хоче посунутися правіше. З іншого боку, великим невирішеним питанням є Даг Форд, прем'єр Онтаріо, який так само мудро зник подалі від протестів, які, в цілому, були спрямовані саме проти нього. Наразі Даг Форд користується достатньо сильною популярністю в Онтаріо, яку, якщо він її втримає під час наступних виборів, він може легко конвертувати в лідерство у федеральній партії, а там і в посаду прем'єр-міністра Канади (нагадаю: саме Онтаріо та схід слід вигравати консерваторам, якщо вони хочуть керувати країною). Однак перспектива такого майбутнього так само не влаштовує багатьох політиків з тієї самої Альберти, тому для них зсув вправо може бути грою на упередження очікуваного приходу Форда. Так само це може бути й тактикою по перетягуванню голосів в Народної Партії Канади (РРС, трампісти), однак потенційні переваги такого кроку теж обмежені: якщо наразі ліберали перемогли консерваторів з рахунком 180 депутатів проти 119, то за умови повного переходу приспільників РРС до лав консерваторів та незмінних результатів усього іншого, рахунок був би 143:141 на користь лібералів. Тобто вже набагато краще, але замало. Це при тому, що перед обличчям загрози РРС частина виборців так саме зможе консолідуватися навколо лібералів.
Ну й наостанок: схоже, що за будь-якої ситуації правила закордонного фінансування для громадських організацій неодмінно змінять. Більш того, якщо наразі іноземне фінансування конвою, що виголошує Fuck Trudeau! технічно легальне, якщо вибори таки-оголосять, воно стає набагато важчим і місцями відверто нелегальним, через те, що правила політичної агітації в pre-election period набагато жорсткіші. Та й взагалі, GoFundMe достатньо розумно тримається подалі від цього усього, бо саме по ним потенційне розслідування фінансування діяльності конвою може вдарити найбільше.
Корочше кажучи, чекаємо. Буде цікаво.
no subject
Date: 2022-02-10 01:29 am (UTC)