Чума та пацюки

Років 30 тому, коли я ще читав радянські книжки, мені якось трапилася книжка з назвою "Вєчний бой" про боротьбу медицини з різними хворобами. Як і слід, вона містила в собі низку нарисів про боротьбу з чумою: як її завезли в Європу пацюки, як пізніше вона зникла через кращу гігієну, і як в подальшому її остаточно добили щепленнями. Періодично ще й Інтернет додавав своїх "перлів" на кшталт того, що через те, що в Європі палили відьм та усіх жінок, що тримали котів, вважали відьмами, то котів перестали тримати та пацюків розвелося забагато. Тобто всі мудаки, а гігієна усіх заборола.

Як виявилося, історія була дещо іншою.

Не вдаваючись в подробиці, тезово історія чуми виглядає так: історично її майже не було у Східній Європі, хоча вона сильно винищила Європу західну; в той же час, в Західній Європі вона всюди починає зникати у першій половині 18 століття (в Північній - з середини 17 століття), а лишається існувати в Оттоманській Імперії, звідки її періодично завозять на нові землі. Чому ж так? Саме в цей час європейські міста переживають чи не найгірший свій період ("жорстка" урбанізація, перенаселення, але санитарні установи ще не побудовані), але чума чомусь зникає. Ще дивніше ситуація в США: там чуми взагалі не було до 20го сторіччя, а спалахи були лише в Гонолулу, Лос-Анжелесі та Сан-Франциско - на той час, далеко не найгірших містах за рівнем життя.

Справа в тім, що пацюки бувають різні. Світ достатньо щильно поділений між чорними пацюками та бурими пацюками. Бурі пацюки - це стандартні пацюки, як ми їх уявляємо: сильніші, товстіші, ті, що живють в каналізації. Чорні пацюки - менші, стрункіші, та, як не дивно, ті, що менше уникають людей: вони частіше жили саме в стінах будинків та на дахах, та взагалі набагато краще лазають деревами та всим, що на них схоже. Стосунки між двома видами пацюків не дуже дружні: бурі пацюки стабільно витісняють чорних звідусіль, де вони можуть жити. Дуже доброю схованкою для чорних пацюків є, як не дивно, кораблі: саме чорні пацюки є стандартними корабельними пацюками, та у багатьох місцях останніми притулками чорних пацюків є саме порти.

Іронія полягає в тому, що саме чорні пацюки чомусь набагато краще розносять чуму. Саме чорні пацюки, скоріш за все, першими потрапили до Європи та влаштували великі епідемії чуми; в той самий час бурі пацюки достатньо плотно контролювали Східну Європу та не дали їм там розносити заразу. Зникнення чуми в Європі за хронологією співпадає з перемогою бурих пацюків над чорними; тобто ніяких котів та гігієни не було, природа все зробила сама.

А що ж з Північною Америкою? Саме там чорні пацюки знайшли свій притулок; і якщо їх популяція в Канаді та на Північному Сході США була винищена бурими пацюками, усі місця в Північній Америці, де траплялися епідемії чуми, контролювалися пацюками чорними. Та ще й досі Нью-Йорк - це місто бурих пацюків, а Лос-Анжелес - чорних.

Тому, я думаю, нам слід поставити десь пам'ятника бурому пацюкові, який переміг чорного та врятував світ від чуми.