Про російських клясиків
May. 25th, 2022 09:59 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
skittishfoxВ мене був період, десь наприкінці старшої школи, коли я читав російських (і не тільки) класиків.
Було це тому, що один чи два роки я лишався в бабусі на частину літа. Як і лічить радянській хаті з претензією на освіченість, там було повно літератури - яку купували аби заповнити місце на полицях, і яку ніхто ніколи не читав (справедливості раді, ситуація в хаті батьків була така сама, з численими томами світової літератури з нерозірваними сторінками). Оскільки робити все одно не було чого, то я вирішив потрошечку почитати класіків, які там стояли, та скласти для себе думку про те, що ж я про них думаю, бо про пастку шкільної програми я вже знав.
Почнемо з того, що Достоєвський з Чеховим мені не зайшли взагалі. Проблема була навіть не в тому, що вони фактично писали романи про дуже неприємні ситуації з дуже неприємними особами - проблема була в тому, що усі люди з цих романів поводилися як ідіоти. Тобто жодної людини, яка вела б себе так в житті, як герої Чехова та Достоєвського, я просто особисто ніколи не знав.
Пушкін - дитячі речі я читав до цього і нічого нового для себе там не відкрив. Так, я відкрив для себе "Гаврііліаду", але то й усе. Решта було дуже, дуже нецікавим. І, так, включаючи й оповідання.
Толстой був єдиним з класичної четвірки, хто мені зайшов. По-перше, він вмів, коли хотів, писати цікаво. По-друге, сюжет його творів, особливо, якщо не знати, чим усе закінчиться, був принаймі таким, що хотілося дізнатися "А що буде далі?". По-третє, іноді, хоча й не завжди, люди з творів Толстого вели себе так, як вели себе люди, яких я знав особисто, а навіть іноді і так - як я (чого я не можу сказати про жодного з інших письменників), тому коли Толстой не зкочувався до відвертих проповідей вегетаріанства (а були в нього й надзвичайно тупі твори, особливо дитячі), то зайшов мені він дуже непогано.
Хто мені зайшов особливо добре - то Нєкрасов та Салтиков-Щєдрін.
З Салтиковом-Щєдріним, особливо з його "Казками", все зрозуміло: там і сюжет цікавий, і персоналії легко пізнаються, і взагалі все написано дуже життєво. Але проблема в тому. що зайшли мені не лише його казки, але й "Господа Головльови" з "Пошехонською стариною", які взагалі таке враження що мало хто читав, і ранні оповідання, які насправді дуже життєві - але які не читав ніхто.
З Нєкрасовим фактично те саме.
Проблема в тому, що обидва ці класика дуже не в фаворі. Тобто Салтиков-Щєдрін був в фаворі тоді, коли його твори можна було списати на царизм - але як СРСР почав їх нагадувати дуже й дуже сильно, то його почали трохи затирати. Наразі голосів з мокшанських болот "Не відміняйте Салтикова-Щєдріна" взагалі не чути - думаю, що дуже багато хто хотів би, щоб саме про нього й забули.
Було це тому, що один чи два роки я лишався в бабусі на частину літа. Як і лічить радянській хаті з претензією на освіченість, там було повно літератури - яку купували аби заповнити місце на полицях, і яку ніхто ніколи не читав (справедливості раді, ситуація в хаті батьків була така сама, з численими томами світової літератури з нерозірваними сторінками). Оскільки робити все одно не було чого, то я вирішив потрошечку почитати класіків, які там стояли, та скласти для себе думку про те, що ж я про них думаю, бо про пастку шкільної програми я вже знав.
Почнемо з того, що Достоєвський з Чеховим мені не зайшли взагалі. Проблема була навіть не в тому, що вони фактично писали романи про дуже неприємні ситуації з дуже неприємними особами - проблема була в тому, що усі люди з цих романів поводилися як ідіоти. Тобто жодної людини, яка вела б себе так в житті, як герої Чехова та Достоєвського, я просто особисто ніколи не знав.
Пушкін - дитячі речі я читав до цього і нічого нового для себе там не відкрив. Так, я відкрив для себе "Гаврііліаду", але то й усе. Решта було дуже, дуже нецікавим. І, так, включаючи й оповідання.
Толстой був єдиним з класичної четвірки, хто мені зайшов. По-перше, він вмів, коли хотів, писати цікаво. По-друге, сюжет його творів, особливо, якщо не знати, чим усе закінчиться, був принаймі таким, що хотілося дізнатися "А що буде далі?". По-третє, іноді, хоча й не завжди, люди з творів Толстого вели себе так, як вели себе люди, яких я знав особисто, а навіть іноді і так - як я (чого я не можу сказати про жодного з інших письменників), тому коли Толстой не зкочувався до відвертих проповідей вегетаріанства (а були в нього й надзвичайно тупі твори, особливо дитячі), то зайшов мені він дуже непогано.
Хто мені зайшов особливо добре - то Нєкрасов та Салтиков-Щєдрін.
З Салтиковом-Щєдріним, особливо з його "Казками", все зрозуміло: там і сюжет цікавий, і персоналії легко пізнаються, і взагалі все написано дуже життєво. Але проблема в тому. що зайшли мені не лише його казки, але й "Господа Головльови" з "Пошехонською стариною", які взагалі таке враження що мало хто читав, і ранні оповідання, які насправді дуже життєві - але які не читав ніхто.
З Нєкрасовим фактично те саме.
Проблема в тому, що обидва ці класика дуже не в фаворі. Тобто Салтиков-Щєдрін був в фаворі тоді, коли його твори можна було списати на царизм - але як СРСР почав їх нагадувати дуже й дуже сильно, то його почали трохи затирати. Наразі голосів з мокшанських болот "Не відміняйте Салтикова-Щєдріна" взагалі не чути - думаю, що дуже багато хто хотів би, щоб саме про нього й забули.
no subject
Date: 2022-05-25 02:16 pm (UTC)no subject
Date: 2022-05-25 05:45 pm (UTC)Мені Чехов загалом нудний, але іноді попадання прямо от в мої проблеми (наприклад, "Новая дача") Правда, вирішення задач у нього дивні, та то я вже багато хочу від письменника ☺
no subject
Date: 2022-05-25 06:39 pm (UTC)Вот здоровый взгляд на русскую литературу. От Достоевского я долго лечился.
А Салтыков-Щедрин у нас в доме был любимый писатель. И мать читала, и бабушка. Этих самых Головлевых. И мне досталось в детстве.
no subject
Date: 2022-05-25 07:35 pm (UTC)no subject
Date: 2022-05-25 09:20 pm (UTC)В сучасній РФ його затиратимуть хоча б тому, що він дозволяв собі трохи богохульствувати. А в Росії так ніззя, там духовні скрєпи.
В Чехова мені найбільше сподобалася «Драма на полюванні». Це його ранній твір, тому написано дещо кострубато. Але сама ідея сюжету шикарна. Існує така версія, що ту ідею потім у нього позичила Агата Крісті.