skittishfox

Довго й нудно думав: чого ж це в мене комп'ютер різко почав видавати BSOD на рівному місці? Виявилося, що чомусь перестав працювати нормально драйвер тачпада в ноутбуці, і від нього усі проблеми.

...He can frequently be found building intricate towers and using mathematical language, such as "Mine is the tallest"

Вирішила дружина влаштувати дитині день народження так, як вона вважає. Проблема в тому, що в епоху фейсбуку та каратнину це перетворилося казна на що.

Все почалося з торта. Пече вона погано, тому вибір "нового рецепту" йшов за відео "ойойой простий торт за 2 хвилини" з фотосеттінгом та купою пропущених кроків. Кажу - нащо тобі це, та ще й на день народження, давай якись перевірений рецепт. Ні. Треба показати своїй мамі, яка вона хазяюшка, тому взяли такий "гарний" торт. Але оскільки це важко, то пекти довелося мені, бо "дитина вибрала". Півкіло цукру на торт. Рецепт за кроками не виходить. Явно щось мутили з відео, бо там, де при випіканні в мене була скоринка (а там її не могло не бути) - відрізали.

Під час випікання торту довелося ще й дивитися дітей, бо "а я хочу влаштувати сюрпріз" та прикрасити кімнату плакатами та повітряними кульками. Торт не виходить, діти верещать то хочуть уваги. В цей час ще раптово потрібно купити щось, щоб причепити плакат на стіну, бо заважкий та скотч не тримає. Пропонуються.... кнопки для паперу. Супер план, курва. Їду в магазин промтоварів та купую там спеціальні прищепки від 3M.

Декорація триває до за 10 вечора, діти плачуть та хочуть спати, але сюрприз не спинити. Годину вкладав їх в одній кімнаті, але вклав. Трохи перепочив. Дружина до другої ночі щось шариться в телефоні, мабуть, викладає не фейсбук.

Наступного ранку діти отримують подарунки. Однак оскільки ця вся краса буде викладатися на Фейсбук, то дітей спочатку треба переодягти в тій же кімнаті, бо сюрпризу не буде. Переодягаю, діти верещать та хочуть їсти, але ж Сюрприз! Треба йти.

Йдедмо до кімнати, діти отримують подарунки, після чого що робить нормальна чотирирічна дитина? Біжить гратися! Але ні! Фотосесія, курви, фотосесія, щоб показати всім, як все гарно! Після чого процес повторюється по Скайпу для обох бабусь, бо вони хочуть, щоб подарунки були в прямому ефірі, щоб діти знали, від кого вони. Подарунки ми, звичайно, купували та обирали самі ("я віддам гроші"), на що пішла більша частина попередніх вихідних.

Добре, треба їхати до третьої бабусі (з обох боків батьки розлучені, та двоє оженилися). Там нам мають допомогти та вже має бути накритий стіл. Запізнюємося на добрі півгодини, заходимо... і знову треба прибрати кімнату на зробити сюрприз! Знов ховаюься з дітьми в кімнаті, які вже хочуть їсти. Кімната прибрана, але тут проблема - запізнюється брат дружини, тому треба чекати ще, щоб влаштувати Сюрприз. Під відео, звичайно ж. Усі чоловіки мають одягти дурні конічні капелюшки та всі дудять в дутку. Але до цього я продовжую грати з дітьми.

Нарешті, іменинника випускають в світлину. Лунають вувузели, він починає пищати, щоб припинили, бо голосно. Звичайно, йде до подарків - але їх відкрити не дають, бо спочатку фотосесія для фейсбуку. Діти плачуть.

На столі немає дитячої їжі взагалі - смажене, салати на кшталт олів'є та таке інше. Я б не проти таке дати, але вони це не їдять. Але, звичайно, все треба сфотографувати та викласти.

Нарешті, діти трохи нагодовані. Для їх розваги увімкнено телевізора - на цьому все закінчується. Подарки до кінця не дали розпакувати ("аби не загубилисяҐ"), ювіляр намагається витягти маму, дідуся, дядька або бабусю, аби погратися. Але це заважає. На дитину цикають. Дитина плаче. Мене це дістає, і я йду гратися з дітьми в іншу кімнату.

Це триває якись час, після чого їм там обридає, нас кличуть до світлини на солодке. Там дідусь увімкнув якусь новітню бондіану з гелікоптерами та вибухами, бо йому мультіки не цікаво, а для дітей починається знову дурня під назвою фотосесія з тортом - який їсти не можна, поки не сфотографують. Діти вже не хочуть грати в кімнаті, бо їм обридло та мало місця, тому я граю з ними в світлині.

Нарешті, бондіана скінчилася, та вся розходяться. Мама з бабусею йдуть теревенити до кімнати; вони там проведуть три години. Дід п'є з братом дружини, бо нудно. Тато граєтья з дітьми.

В якись момент ми починаємо гратися в повітряні кульки, які висять в світлині. Виявляється, що однією гратися не можна - іі перекачав дідусь і вона "може луснути". Після того, як я питаю, якого біса і що вони збираються з нею робити нелусненою, на мене починають косо дивитися.

Мені й дружині рано вставати. Брат вже пішов. Вже 7:20. Всі ніби збирають дітей, але теревені тривають вже в світлині. Діти бігають напіводягнені, бо знов щось не склали.

Нарешті, їдемо додому. Привожу, дружина купає дітей, я витераю та стригу нігті, вкладаємо. Дочка верещить, що хоче дитячу суміш. Виявляється, що в домі нема жодної чистої пляшечки. Сварю дружину, мию пляшечку. Вкладаємо дітей.

Дванадцята вечора. Кажу, що треба лягати - бо завтра рано вставати. Замість цього мені починають розповідати чергові відео на фейсбуці і як їй розповідали, що хто робив. Я кажу, що я її сьогодні вже возив в гості, і що я вже втомився, тому якось іншим разом. Дружина образилася, я ліг спати. Не знаю, коли вона пішла - але точно не раніше 1:30. Мабуть, знову викладала фото.

Сьогодні вранці о 8 годині вона крізь сон: "та треба збирати дітей" - мов, допоможи. Тут я вже не втримався та все їй пригадав. Посварилися, звичайно. Але Фейсбук - то зло.

Останні два місяці ми усією родиною довго сиділи на каратнині, до того ж, все було закрито. Я ще дивувався: щось так мало грошей йде.

Сьогодні перший вікенд, коли відкрили для відвідування усі магазини, а не лише продуктові. Пішли ми з дружиною купувати речі... витратили штуку баксів. Діти з одягу повиростали, позакінчувалася купа купезна різних "дрібничок" - від прокладок і памперсів до лампочок та побутової хімії, трохи купили дітям нових книжок та іграшок (трохи - це дійсно не дуже багато, доларів на 40-50), ось тисяча й набігла.

Це я про те, що ми новий матрас купили щойно меблеві відчинилися, вже мовчу.

Назва посту - це дословна цитата з книги Royals at War, котра порівнює білих предків Меган Маркл, в яких усе це було, з її чорними предками, в яких цього ніби не було.

Найсмішніше полягає в тому, що за книгою сестра бабусі матері Меган Маркл була великим ріелтером в Каліфорнії і навіть фігурувала в Black Who's Who of America. На цю саму тітку бабусі спочатку працював і тато її матері, який пізніше розкрутив свій антикварний бізнес та мав колекцію старовинних авто. В той самий час, як батько тата Маркл працював на пошті, мати сиділа вдома, і родина ледь зводила кінці з кінцями.

Тим не менш, під час знайомства мати Меган Маркл дивилися снизу догори на його майбутнього батька.

Чому?

Бо він до того часу виграв Емі за освітлення, в той час як в родини матері було дуже скрутно з грошима. Бо їх батько кинув матір та не допомогав.

"Біла привілегія" як вона є.