Поговоримо про Чилі: лише факти
Aug. 13th, 2019 03:40 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
skittishfoxВ цьому пості я хочу запостити кілька фактів, про які часто забувають при дебатах про ситуацію в Чилі.
1. Альєнде "виграв вибори", але не в тому розумінні, яке вживається натепер. Альєнде виграв 37% голосів, що будь-де призвело б до другого туру, однак в Чилі цього було достатнім аби отримати пост президента. Решту голосів розділили два більш традиційних кандидати.
2. Альєнде не мав більшості в парламенті. Більш того, він програв і вибори 1973 року.
3. Тим не менш, Альєнде скористався вже існуючими законами для беспрецедентної націоналізації. В контексті Чилі в першу чергу згадують націоналізацію родовищ міді; іноді про земельну реформу; однак під фразою "та інші індустрії" ховається той факт, що до кінця 1972 року були націоналізовані майже усі виробництва, навіть дрібні.
4. Передбачувано, компенсація за націоналізацію власникам не виплачувалася. Також передбачувано, після цього нахабства іноземні банки та приватні інвестори згорнули інвестиції в Чилі.
5. Наприкінці 1972 року Чилі охопив загальний страйк автоперевізників; це було викликано тим, що Альєнде намагався націоналізувати і зарегулювати і цю індустрію, яка, як і майже всюди, складалася переважно з власників однієї вантажівки. Для боротьби зі страйкарями Альєнде використовував спеціалістів з Англії, про що також часто забувають.
6. Передбачувано, інфляція до 1973 року складала кількасот відсотків на рік (в першу чергу тому, що бюджетний дефіцит фінансували через емісію готівки). Також передбачувано, Альєнде відреагував на це запровадженням фактично планової економіки та змогами контролювати ціни та попит через картки тощо.
7. Ніксон дійсно вважав ще в 1970 році, що Альєнде треба було скинути; однак наразі не існує жодних документів, які б підтверджували якісь серйозні плани щодо цього в ЦРУ, ну а античілійська політика США у такому випадку була передбачуваною та абсолютно легальною мірою впливу на "дурного президента".
8. В якості доказів того, що ЦРУ збиралася скинути Альєнде, майже завжди вживаються ті ж "докази", що й у випадку "втручання" США в Майдан: так, лідери страйку консультувалися зі США з політичних питань, але мудізми Альєнде, що призвели до страйку, не заслуговували іншої реакції, а "консультації з політичних питань" криміналом взагалі-то не є.
9. Якщо розглядати державний переворот в Чилі як "змову з США", то, слід зазначити, що змова була дуже вже невдалою, бо Піночет так і не повернув власникам націоналізовані родовища міді, та й з націоналізованої землі лише 30% було повернено власникам.
10. Взагалі, переворот Піночета був більше схожий на "великий хапок"; його політичні репресії були спрямовані проти політичних опонентів взагалі, "націоналізовані" підприємства опинилися в руках його очольників, а "неоліберальні реформи" призвели лише до того, що ВВП Чілі вийшов на рівень "до-Альєнде" лише на початку 90х.
Взагалі, я хочу зауважити, що США може бути винним лише в тому, що воно терпіло що Піночета, що Альєнде. Всі ті "антіальєндівські" міри, що тривали у 1970-1973 роках, були в силі й під час раннього Піночета. "Чикагські хлопці" Піночета не відрізнялися від таких же варягів Альєнде, що допомагали йому будувати Держплан. Нарешті, військові перевороти в регіоні в той час були просто в тренді.
1. Альєнде "виграв вибори", але не в тому розумінні, яке вживається натепер. Альєнде виграв 37% голосів, що будь-де призвело б до другого туру, однак в Чилі цього було достатнім аби отримати пост президента. Решту голосів розділили два більш традиційних кандидати.
2. Альєнде не мав більшості в парламенті. Більш того, він програв і вибори 1973 року.
3. Тим не менш, Альєнде скористався вже існуючими законами для беспрецедентної націоналізації. В контексті Чилі в першу чергу згадують націоналізацію родовищ міді; іноді про земельну реформу; однак під фразою "та інші індустрії" ховається той факт, що до кінця 1972 року були націоналізовані майже усі виробництва, навіть дрібні.
4. Передбачувано, компенсація за націоналізацію власникам не виплачувалася. Також передбачувано, після цього нахабства іноземні банки та приватні інвестори згорнули інвестиції в Чилі.
5. Наприкінці 1972 року Чилі охопив загальний страйк автоперевізників; це було викликано тим, що Альєнде намагався націоналізувати і зарегулювати і цю індустрію, яка, як і майже всюди, складалася переважно з власників однієї вантажівки. Для боротьби зі страйкарями Альєнде використовував спеціалістів з Англії, про що також часто забувають.
6. Передбачувано, інфляція до 1973 року складала кількасот відсотків на рік (в першу чергу тому, що бюджетний дефіцит фінансували через емісію готівки). Також передбачувано, Альєнде відреагував на це запровадженням фактично планової економіки та змогами контролювати ціни та попит через картки тощо.
7. Ніксон дійсно вважав ще в 1970 році, що Альєнде треба було скинути; однак наразі не існує жодних документів, які б підтверджували якісь серйозні плани щодо цього в ЦРУ, ну а античілійська політика США у такому випадку була передбачуваною та абсолютно легальною мірою впливу на "дурного президента".
8. В якості доказів того, що ЦРУ збиралася скинути Альєнде, майже завжди вживаються ті ж "докази", що й у випадку "втручання" США в Майдан: так, лідери страйку консультувалися зі США з політичних питань, але мудізми Альєнде, що призвели до страйку, не заслуговували іншої реакції, а "консультації з політичних питань" криміналом взагалі-то не є.
9. Якщо розглядати державний переворот в Чилі як "змову з США", то, слід зазначити, що змова була дуже вже невдалою, бо Піночет так і не повернув власникам націоналізовані родовища міді, та й з націоналізованої землі лише 30% було повернено власникам.
10. Взагалі, переворот Піночета був більше схожий на "великий хапок"; його політичні репресії були спрямовані проти політичних опонентів взагалі, "націоналізовані" підприємства опинилися в руках його очольників, а "неоліберальні реформи" призвели лише до того, що ВВП Чілі вийшов на рівень "до-Альєнде" лише на початку 90х.
Взагалі, я хочу зауважити, що США може бути винним лише в тому, що воно терпіло що Піночета, що Альєнде. Всі ті "антіальєндівські" міри, що тривали у 1970-1973 роках, були в силі й під час раннього Піночета. "Чикагські хлопці" Піночета не відрізнялися від таких же варягів Альєнде, що допомагали йому будувати Держплан. Нарешті, військові перевороти в регіоні в той час були просто в тренді.
