![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Сходили ми з жінкою в п'ятницю на Барбі. І от що я хочу сказати.
Проблема "Барбі" не в тому, що він феміністичний. Проблема в тому, що він, як то кажуть, відбілює дуже нефеміністичні дії Марвел, та ще й робить це в антифеміністичний спосіб.
Посясню.
Почнемо з того, що фактично співзасновниця "Маттел" передрала першу "Барбі" фактично з секс-кукли Білд Ліллі. Так, Вікіпедія не дуже це скриває; але в той самий час в статтях Вікіпедії немає фото "тієї самої" першої Ліллі, в якої були намальовані соски на грудях та яка носила костюм "французької прибиральниці". Руф Гадлер не лише повністю перенесла всю фігурістість ляльки (яка, повторюся, не лише була розрахована на чоловіків, та ще й мала зображати жінку у віці "за 20") у дитячу іграшку, а ще й зробила з неї "модель-підлітка". Фільм, нагадаю, розпинається про те, як Барбі надихнула дівчат своїми професіями; то що, "модель-підліток" це дещо, на що слід надихати неповнолітніх дівчат-підлітків? Чи, може, в рамках поточного нарративу фемінізму ми вважаємо, що це експлуатація сексуальної привабливості дітей та майже педофілія? У будь-якому разі, вся чоловіча Каліфорнія, від Поланського та Вейнштейна до пластикових хірургів була задоволена таким "натхненням" підлітків, та ще й з комплексом щодо своєї фігури.
По-друге, Мател все одно через це кіно наполягає, що він виконував важливу роль у становленні фемінізму, коли робив з Барбі "працюючу жінку з кар'єрою". Добре, давайте перевіремо це твердження, у Вікі навіть список є:
https://en.wikipedia.org/wiki/Barbie%27s_careers
Якщо відкинути професії, які завжди мали значну частину жінок та навіть вважалися жінками дуже гламурними (балерина, модельєр, вчитель, актриса тощо), не-професії (чірлідер, бейбісіттер, олімпійська гімнастка, фігуристка, горнолижниця, вершниця, тенісистка тощо) та суто престижні професії (стюардеса, астронавт, "жінка в діловому костюмі" - блін, ну хоч би калькулятора їй дали), то виявиться, що першу роботу лялька отримала аж в 1973 році, коли стала хірургом; другу - в 1983, коли стала (барабанний дріб) касиркою Макдональдсу! Ну ахуєть натхнення!
По-третє, фільм дуже саме відбілив саму Руф Гадлер, як в прямому, так і в переносному сенсі. В житті Гадлер була відома усім стереотипна єврейка, що нагадувала маму Кайла Брословскі: крупна, з носом гачком, під старість - обличчям з грубими рисами, та ще й з видаленою груддю. Але в рамках фемінізму ми, навпаки, маємо пишатися такою жінкою саме такою, як вона є, з усіма особливостями її зовнішності, бо, зрештою, вона не обирала, якою народитися, а цінувати її треба за її досягнення, а не зовнішність. Натомість, фільм на її роль підібрав єврейку (хоч на цьому спасибі!), яка ну геть не схожа на людину, яка вона грає, і, навпаки, має набагато більш привабливу як для свого віку зовнішність, та ще й обидві груді, що для людини, що втратила груди через рак та невдалі на той час методи його лікування, мусить бути ще більш неприємно. Корочшше, антифемінізм на марші.
Другою проблемою є зображення Руф Гадлер як людини, яка бачила Барбі як ляльку, що буде "надихати" дівчат, а компанію Маттел - як дещо, де зможе осилитися її привид. В цього немає жодних підтверджень. Навпаки, першу "нормальну" роботу хірурга Барбі отримала лише в 1973, коли вплив Руф на Маттел був мінімальним через згадані в фільмі "проблеми з податками". Гадлер "пішли" з керування компанією, причому так, що сама Гадлер продала рештки акцій в 1980 році. За збігом обставин, саме в цей рік Маттел випустив на ринок першу лінію ляльок Барбі з небілим кольором шкіри, і всерйоз взявся за кар'єри Барбі лише наприкінці 80х. Тобто знову, за думкою авторів, Гадлер має заткнутися та мовчати в тряпочку як щодо того, як з нею повівся Маттел, так і, більш того, приписувати собі створення "кар'єрних Барбі" - дещо, що вона навіть не думала робити.
Коротше кажучи, задля красивого феміністично-споживацького месседжа фільм втоптав в багнюку реальну жінку та "менсплейнив" жінкам те, що вони мають бути вдячні компанії за секс-ляльку для підлітків.
Проблема "Барбі" не в тому, що він феміністичний. Проблема в тому, що він, як то кажуть, відбілює дуже нефеміністичні дії Марвел, та ще й робить це в антифеміністичний спосіб.
Посясню.
Почнемо з того, що фактично співзасновниця "Маттел" передрала першу "Барбі" фактично з секс-кукли Білд Ліллі. Так, Вікіпедія не дуже це скриває; але в той самий час в статтях Вікіпедії немає фото "тієї самої" першої Ліллі, в якої були намальовані соски на грудях та яка носила костюм "французької прибиральниці". Руф Гадлер не лише повністю перенесла всю фігурістість ляльки (яка, повторюся, не лише була розрахована на чоловіків, та ще й мала зображати жінку у віці "за 20") у дитячу іграшку, а ще й зробила з неї "модель-підлітка". Фільм, нагадаю, розпинається про те, як Барбі надихнула дівчат своїми професіями; то що, "модель-підліток" це дещо, на що слід надихати неповнолітніх дівчат-підлітків? Чи, може, в рамках поточного нарративу фемінізму ми вважаємо, що це експлуатація сексуальної привабливості дітей та майже педофілія? У будь-якому разі, вся чоловіча Каліфорнія, від Поланського та Вейнштейна до пластикових хірургів була задоволена таким "натхненням" підлітків, та ще й з комплексом щодо своєї фігури.
По-друге, Мател все одно через це кіно наполягає, що він виконував важливу роль у становленні фемінізму, коли робив з Барбі "працюючу жінку з кар'єрою". Добре, давайте перевіремо це твердження, у Вікі навіть список є:
https://en.wikipedia.org/wiki/Barbie%27s_careers
Якщо відкинути професії, які завжди мали значну частину жінок та навіть вважалися жінками дуже гламурними (балерина, модельєр, вчитель, актриса тощо), не-професії (чірлідер, бейбісіттер, олімпійська гімнастка, фігуристка, горнолижниця, вершниця, тенісистка тощо) та суто престижні професії (стюардеса, астронавт, "жінка в діловому костюмі" - блін, ну хоч би калькулятора їй дали), то виявиться, що першу роботу лялька отримала аж в 1973 році, коли стала хірургом; другу - в 1983, коли стала (барабанний дріб) касиркою Макдональдсу! Ну ахуєть натхнення!
По-третє, фільм дуже саме відбілив саму Руф Гадлер, як в прямому, так і в переносному сенсі. В житті Гадлер була відома усім стереотипна єврейка, що нагадувала маму Кайла Брословскі: крупна, з носом гачком, під старість - обличчям з грубими рисами, та ще й з видаленою груддю. Але в рамках фемінізму ми, навпаки, маємо пишатися такою жінкою саме такою, як вона є, з усіма особливостями її зовнішності, бо, зрештою, вона не обирала, якою народитися, а цінувати її треба за її досягнення, а не зовнішність. Натомість, фільм на її роль підібрав єврейку (хоч на цьому спасибі!), яка ну геть не схожа на людину, яка вона грає, і, навпаки, має набагато більш привабливу як для свого віку зовнішність, та ще й обидві груді, що для людини, що втратила груди через рак та невдалі на той час методи його лікування, мусить бути ще більш неприємно. Корочшше, антифемінізм на марші.
Другою проблемою є зображення Руф Гадлер як людини, яка бачила Барбі як ляльку, що буде "надихати" дівчат, а компанію Маттел - як дещо, де зможе осилитися її привид. В цього немає жодних підтверджень. Навпаки, першу "нормальну" роботу хірурга Барбі отримала лише в 1973, коли вплив Руф на Маттел був мінімальним через згадані в фільмі "проблеми з податками". Гадлер "пішли" з керування компанією, причому так, що сама Гадлер продала рештки акцій в 1980 році. За збігом обставин, саме в цей рік Маттел випустив на ринок першу лінію ляльок Барбі з небілим кольором шкіри, і всерйоз взявся за кар'єри Барбі лише наприкінці 80х. Тобто знову, за думкою авторів, Гадлер має заткнутися та мовчати в тряпочку як щодо того, як з нею повівся Маттел, так і, більш того, приписувати собі створення "кар'єрних Барбі" - дещо, що вона навіть не думала робити.
Коротше кажучи, задля красивого феміністично-споживацького месседжа фільм втоптав в багнюку реальну жінку та "менсплейнив" жінкам те, що вони мають бути вдячні компанії за секс-ляльку для підлітків.
