Про жінок

В моєму житті по-справжньому було дві жінки.

Перша - моя колишня. Умнічка, працьовита, розумна, гарна, нічого поганого про неї сказати не можу. Але - в моменти ключових сумісних рішень вона завжди приймала, скажімо так, не найкраще. Чому? Бо в ці моменти вона виходила з емоцій, але її розум давав їй змогу легко раціоналізувати своє емоційне рішення.

Друга - моя дружина. Людина, скажімо так, не дуже розумна. Але в такі саме моменти ключових сумісних рішень в неї фактично не було помилок, тому що вона, як не дивно, не намагалася покладатися на власний розум, а починала орієнтуватися на емоції оточуючих щодо різних варіантів - і, фактично, ніколи не помилялася.

Медійна спецоперація путіна

На мою думку, російскі ЗМІ зараз виглядають приблизно так:

1. Офіційні масові ЗМІ - це для росіян, які, грубо кажучи, читають в туалеті. Там треба писати, що все гарно, але є окремі недоліки і т.п.

2. Телеграм-канали "воєнкорів" від центральних ЗМІ. Там можна писати детальніше, і можна навіть вказувати на окремі недоліки. Цільова аудиторія цих каналів - люди, що цікавляться операцією, і які вважають, що вона йде більш чи менш успішно

3. Телеграм-канали "воєнкорів", що не пов'язані з центральними ЗМІ. Вони можуть писати більше; їх головна задача - це зайняти нішу горизонтальних комунікацій між військовими та частково волонтерами, щоб туди не заліз хтось непідконтрольний. Такі канали можуть по колу хуєсосити когось із вищого керівництва; повторююсь, задача цих каналів - не дати нікому з військових накопичити політичний капітал навкого свого імені.

4. Телеграм-канали "всепропалівців" на кшталт Гіркіна: задача цих каналів - намагатися переконати людей, яким не подобається путін (а в росії вони, звичайно, є), що навіть якщо усі у владі мудаки, рухатися треба саме в цьому напрямку. Ніяких Лєніних з його запереченням війни, тільки вперед, тільки перемога!

5. "Ліберальні" телеграм-канали. Там є як люди на зарплатні, так і ідейні; основна мета - показати, що в Росії все ще є нормальні люди, і, за можливості, не зробити нічого, що по-справжньому могло б загрожувати режиму. Виявлення опозиції та можливість вкидів - тут лише приємний бонус.

6. Путін для внутрішньої аудітиторії

7. Путін для зовнішньої аудиторії

Тут слід розуміти, що той путін, якого ми бачемо в телевізорі та на конференціях - це просто акторська гра; справжнього путіна ми не бачимо, і, можливо, ніколи не бачили після "Курську". Навіть ляпи путіна заздолегідь вивірені та прописані в сценарії: коли путін хоче, щоб ми вважали, що його ввели в оману чи він глючить, то він буде вести себе відповідно (достатньо згадати, як він усіх дурив на параді 9 травня 2022 року, вважаючи, що зі "смертельно хворим" путіним скоріше підуть на перемовини). І, ні, не треба мені казати про "незначного шпіона в Німеччині" - з перших рук знаю, що це не так, і що він керував організаціями нелегалів.

Проблема путіна полягає в тому, що через заплутаність війни та через те, що путін остаточно втратив рештки репутації людини, задачи цих "семи пагорбів" путінського режиму все частіше входять в протиріччя одна з одною.

Подивимось на самміт у Санкт-Пєтєрбурзі. Основний меседж путіна там був:

1. Я неадекватний і повнюстю вірю своєму командуванню

2. Тому я вести війну може дуже довго

3. Але от, за чистим співпадінням, текст мирного договору, який ми майже підписали, тому думайте

Месседж "я неадекват і вірю своєму командуванню" та про договір для надійності повторили на "зустрічі" з "воєнкорами". Для більшого ефекту перші хвилин 15 путін ніс якусь ахінею, вочевидь видаючи себе людину, яка не дуже в собі, і з якою, таким чином, краще вести переговори, ніж воювати. Звичайно, щодо ефект "діда не зовсім тут" було досягнено, путін миттєво перевзувся і почав розповідати про можливість мобілізації перед другим наступом на Київ та про те, що технічно призовників можна використовувати і в Херсонській області.

Але все одно - через те, що меседжі "путіна для закордону" почули та почали розтягувати представники геть іншої аудиторії, Кремлю довелося різко замилювати ситуацію. Спочатку з'явилася інформація про додаткові 30 хвилин зустрічи, де "воєнкори" вже розповіли всю "окопну правду". Потім вже "панікери" різко припинили панікувати і почали хвалити російську армію. Нарешті, пішла ціла хвиля вкидів про те, яка ж потужна російска військова промисловість - від танків до дронів.

Коротко кажучи, путіну тимчасово за рахунок різких інформаційних рухах вдалося втриматися, але чим далі, тим більше наративи, які потрібні, щоб тримати усі ці джерела в одному місця, розходитимуся. І, хто зна, може колись так втриматися і не вдасться.

Накінець, хочу зауважити: так не розганяли зраду в українських соцмережах росіяни вже дуже давно. Щось їх явно непокоїть.