Про тактику загального обсеру як спосіб припинити війни

Мені отак спало на думку: а що, якщо в росії одін зі сценарієв виходу з війни - це дати обісратися усім?

Подивимось на русько-Японську війну. Коли я читав мемуари, то в мене склалося враження, що вся армія вважала війну програною десь за кілька місяців до Цусіми. Це в радянській істореографії російска армія майже перемогла на суші; сама російська армія бачила, що вони вже пограбували все, що можна, і що залізниця з логістикою геть не може впоратися, і що Владівосток не втратили лише тому, що японці туди не пішли. Але тоді питання: чому ж уряд довів поход російського флота до свого логічного завершення, тобто - до дна морського? Це при тому, що всім вже все було зрозуміло.

Мені здається, що в цьому, насправді, мала бути велика логіка: для того, щоб ця війна безпечно завершилася для царя, обісратися мали усі. Тому що обісрався цар. Тоді на місце царя не буде кому мітити, бо в тебе що, штані чисті, чи що?

Тоді всі дії уряду стають зрозумілішими: і боротьба зі страйками, яка дозволяє обісрати цивільних чиновників; і безглуздий похід на Цусіму; і багато чого іншого. Обісралися всі, тож нема кого на царя міняти. А Дума - думу можна так само каструвати трохи пізніше.

Що цікаво, саме наявність необісравшогося Брусілова зіграла у 1917 році. Брусілова швидко підняли нагору в режимі "він не цар, він може", після чого доля царя вирішилася шляхом простої змови генералітету.