Дядю Путю - в кожен дім!

Мені здається, що однім із найдавніших прийомів пропаганди, який йде ще навіть не з радянських, а з царських часів - це бажання впихнути Царя в кожну родину у образі ідеалізованого чоловіка, причому для "підлих станів" він в ідеалі має перебивати в якості альфа-самця для дітей батька.

Ото дивіться: з точки зору малої дитини тато постійно працює, не дуже зрозуміло де і як, з'являється вдома лише ввечері (якщо взагалі з'являється), п'є "бєлєнькую", грошей, які він заробляє, постійно не вистачає і таке інше. Порівняємо його з Першим: не п'є (або п'є в міру), постійно охайний, займається Важливими Справами (принаймі, як видається малій дитині), шле дуже красиві подаруночки на свята, які тато не може собі дозволити, влаштовує ялинки та свята - і, взагалі, для малої дитини з постійно забоданим батьком "на межі" він при такому розкладі виявляється набагато більшим авторитетом, особливо якщо дітей чимало.

Те, що подаруночки і ялиночки фактично влаштовуються на ті самі гроші, які відібрали в батька через ПДВ та акцизи на "бєлєнькую", і що взагалі-то це подарунки в нормальних суспільствах "від нас усіх, від батьків" (або навіть навмисне саме від батьків) - пояснити малим дітям важко.

Проблема в тому, що така соціальна кастрація чоловіків накопичується і рано чи пізно виходить боком, і ось вже чи Романових фотографують у підвалі, чи над Леніним сміються по-повній.

PS. На цьому тлі стає зрозумілим і повна толерантність до насильства в родині, яка часто супроводжує подібні спроби перетворити Царя-Батюшку на "доброго тата": справжній тато, який пиздить усіх у хаті, такому підходу анітрошечки не заважає, а нереалізований тестостерон можна частково розтратити на такі марні зусилля. Більш того, це - повністю безкоштовно, навіть гроші не треба витрачати.

Те, що на виході за якись чась виходить покоління, де значною частиною людей не можна керувати ніяк, особливо, якщо ореол "татуся" навколо чергового "царя" зникає, зазвичай починає хвилювати усіх, коли вже запізно.