![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Сьогодні на реддіті трапився особливо нажористий тред. Я не дуже люблю писати про всіляку хуйню, але тут накипіло.
Я думаю, що всім відома гра Magic the Gathering. В неї є як суто фізична форма - карти, так і кілька онлайнових продуктів: повністю аналогічна картам гра Magic the Gathering Online, та "тренувальна" гра з віртуальніми картами та системою донату Magic the Gathering: Arena. Система діє фактично псевдонімно: хоча теоритично кількість обліків в системі необмежена, вони прив'язані до кредитних карток, і за деяких обставин окремі аккаунти можуть заборонити.
Трохи менш відомий той факт, що навколо фізичних карток існувала система регіональних турнірів, частково прив'язана до магазинів, що ці картки розповсюджували. В таких турнірах можна було виграти призи, іноді з достатньо нетривіальною грошовою вартістю.
Звичайно ж, як і у всякій системі, де є можливість грати нечесно, там є люди, які грають нечесно. Оскільки іноді такі люди бувають досить вперті та створюють проблеми на турнірах - особливо в США, де паспортів немає, а переїхати грати в інше місце буває досить просто, то WotC створило апп для мобільних, який розповсюджував онлайнову псевдонімність на реальне життя: для реєстрації в турнірі достатньо було увійти зі своїм аккаунтом, після чого можна було навіть не називати свого імені - а бани відбувалися за цими самими аккаунтами, тобто за псевдонімами. Оскільки до таких турнірів прив'язана система рейтингів та іншого, то гравці знають псевдонім свого оппоненту. Більш того, аби заохотити спілкування, в самому аппі є кнопка "додати у друзі" свого оппоненту, після чого (звичайно, якщо запрошення прийнято) можна грати та переписуватися в онлайні - при цьому маючи достатню приватність та можливість у разі чого з'ясувати, з ким же ти маєш справу.
Так от, все було добре, поки одна гравчиха 29 років чи що не пішла грати на турнір. Пограла вона пограла, після чого отримала запрошення від одного з гравців в онлайні. Яке прийняла.
І лише після цього до неї дійшло, що вона ж не давала назви свого аккаунту, а це ж величезне Порушення Особистих Меж! Не краще, ніж спитати телефон в знайомих! Майже згвалтування, можна сказати!
Звичайно, на її бік пішли Подруги, які стали пояснювати, чому використання аппу саме так, як і було задумано розробниками - це таке саме збочення, як 40-річний гравець, що грає в онлайн з 12-річними хлопчиками. Фізичні ігри можуть бути лише повністю анонімними, а дозвіл на запрошення у друзі слід питати лише особисто!
Корочше кажучи, я вже повністю перестав розуміти цю дійсність. Здавалося б, кількість згвалтувань падає й падає, люди під власним іменем вивішують силу силезну інформації у Фейсбук та ЛінкдІн, а псевдонимізована система з модерацією є чи не найбезпечнішою з усіх способів грати на турнірі - але все одно, все треба заборонити. Бо як це чмо мало нахабність заговорити зі мною, не інакше.
Я думаю, що всім відома гра Magic the Gathering. В неї є як суто фізична форма - карти, так і кілька онлайнових продуктів: повністю аналогічна картам гра Magic the Gathering Online, та "тренувальна" гра з віртуальніми картами та системою донату Magic the Gathering: Arena. Система діє фактично псевдонімно: хоча теоритично кількість обліків в системі необмежена, вони прив'язані до кредитних карток, і за деяких обставин окремі аккаунти можуть заборонити.
Трохи менш відомий той факт, що навколо фізичних карток існувала система регіональних турнірів, частково прив'язана до магазинів, що ці картки розповсюджували. В таких турнірах можна було виграти призи, іноді з достатньо нетривіальною грошовою вартістю.
Звичайно ж, як і у всякій системі, де є можливість грати нечесно, там є люди, які грають нечесно. Оскільки іноді такі люди бувають досить вперті та створюють проблеми на турнірах - особливо в США, де паспортів немає, а переїхати грати в інше місце буває досить просто, то WotC створило апп для мобільних, який розповсюджував онлайнову псевдонімність на реальне життя: для реєстрації в турнірі достатньо було увійти зі своїм аккаунтом, після чого можна було навіть не називати свого імені - а бани відбувалися за цими самими аккаунтами, тобто за псевдонімами. Оскільки до таких турнірів прив'язана система рейтингів та іншого, то гравці знають псевдонім свого оппоненту. Більш того, аби заохотити спілкування, в самому аппі є кнопка "додати у друзі" свого оппоненту, після чого (звичайно, якщо запрошення прийнято) можна грати та переписуватися в онлайні - при цьому маючи достатню приватність та можливість у разі чого з'ясувати, з ким же ти маєш справу.
Так от, все було добре, поки одна гравчиха 29 років чи що не пішла грати на турнір. Пограла вона пограла, після чого отримала запрошення від одного з гравців в онлайні. Яке прийняла.
І лише після цього до неї дійшло, що вона ж не давала назви свого аккаунту, а це ж величезне Порушення Особистих Меж! Не краще, ніж спитати телефон в знайомих! Майже згвалтування, можна сказати!
Звичайно, на її бік пішли Подруги, які стали пояснювати, чому використання аппу саме так, як і було задумано розробниками - це таке саме збочення, як 40-річний гравець, що грає в онлайн з 12-річними хлопчиками. Фізичні ігри можуть бути лише повністю анонімними, а дозвіл на запрошення у друзі слід питати лише особисто!
Корочше кажучи, я вже повністю перестав розуміти цю дійсність. Здавалося б, кількість згвалтувань падає й падає, люди під власним іменем вивішують силу силезну інформації у Фейсбук та ЛінкдІн, а псевдонимізована система з модерацією є чи не найбезпечнішою з усіх способів грати на турнірі - але все одно, все треба заборонити. Бо як це чмо мало нахабність заговорити зі мною, не інакше.
