Випадковий флейм

Ось так, сидиш собі, живеш - і раптом дізнаєшся, що десь є така ж таємнича фраза, як і баранячи тулупи у Суворова, наволо якої зламано багато списів та надруковано багато літер.

https://en.wikipedia.org/wiki/Armoured_flight_deck


Та що казати - вже за Вікі видно, що статтю безжалісно редагували в обидва боки

Камікадзе: очікування та реальність

Очікування: ти, ОЯШ, кажеш, що ладний вмерти за Японію. Тобі пов'язують особливу пов'язку, дають талісмани та імператорське саке, тебе запрошують в гості, тренують на пілота, тоді як ти в патріотичному угарі розмірковуєш про сенс життя, пишеш заповіт, після чого ти в літаку йдеш та збиваєш американський авіаносець.

Реальність: в школі вже кілька років, як політрук примушує всіх маршувати на уроки та пиздити одне одного на нових уроках кендо та карате. В середній школі вам розповідають про чергові перемоги Японії, але якщо американьскі танки несподівано з'являться на вулицях міста, то ось тобі вибухівка на бамбуковому дрючці - бий її танк у бік, хоч загинеш сам, але захистиш Імператора.

Після чого тебе призивають в армію. Щодня офіцери кілька годин приділяють тому, аби знущатися з рекрутів. Весь офіцерський склад цілеспрямовано пиздить новобранців, іноді до смерті. Єдиний вихід - це перейти до школи спеціалістів, куди ще треба потрапити. В якийсь момент приходить політрук та дає всім папірець, на якому дослівно написано "Я не проти того, щоб мене запісали до камікадзе. Якщо я проти, то ось мій підпис." Доля тих, хто таки поставив свій підпис "проти", трохи різна - одних буквально забивають до смерті, інших - переводять в аналог "штрафбату" з відповідною смертністю, а третіх включають до списку, незважаючи на заяву.

Після приєднання до школи власне камікадзе піздінгу стає трохи менше, але мозкойобства - ще більше. Тебе готують не лякатися смерті і при цьому трохи літати. Під час цього ти знайомишся зі своїми напарниками - вони літають краще і будуть прикривати і супроводжувати тебе під час бойового вильоту, попутно розповідаючи, що у певних випадках вони самі тебе й зіб'ють. На відміну від тебе, "старших товаришів" не б'ють. Більш того, у певних випадках вони можуть бути такими самими волонтерами школи камікадзе в минулому. І, так, доволі часто в них є зв'язки. І, так, вони дивляться на тебе згори донизу - бо їх так само пиздили перші місяці, але вони змогли поступити!

Атмосфера в школі гнетюча. Частина людей знаходить сенс життя у ватному патріотизмі. Частина людей займається відвертою крамолою і перед бойовими завданнями пише на стінах матюкливі графіті проти імператора. Ще частина просто кінчає життя самогубством. Бо дуже часто ніхто не знає, коли летіти, куди, та чи не рознесуть аероднома американці під час зачистки проти камікадзе перед операцією.

На бойовому вильоті тобі приблизно кажуть, куди летіти, та супроводжують - при цьому летіти ти мусиш на старому гробі з бомбою, тоді як в твоїх "супроводжуючих" відносно нормальні літаки. На вас налітають американці - причому твої супроводжуючі перші ж тікають, бо в них такий приказ: рятувати літаки та той мізерний нальот, що в них є. Тебе збивають, як і більшість камікадзе. На твоє щастя, в літаку є парашут, тобто врятувати своє життя таки можна.

Японці тебе не шукають - в них нема системи пошуків пілотів, яка хоча б трохи нагадувало те, що є в союзників. Зрештою, тебе помічає американський корабель, але ти знімаєш рятівельний жилет, аби не дістатися ворогу.

Після цього твоє тіло дістають з океану та везуть на розтин. У звіті зазначено, що "солдат молодий, точно чоловік, але точний вік виявити неможливо через хронічну нестачу харчування". А супроводжуючи та політруки починають писати мемуари, як вони були патріотичними камікадзе, що готові були вмерти за Імператора, але закінчення війни не дало збутися їх мріям.

Суто історичне, за кількома книжками та статтями