І хто винен?

[skittishfox]

Сьогодні вийшла не дуже приємна, але дуже життєва історія, на основі якої хоч казку про "хто винен?" складай.

Домовлятися ми зі знайомих піти на вуличний музичний фестиваль. З дітьми. В минулі роки там було багато усього для дітей, але цього року фестиваль відбувався в ковідному форматі, тобто для дітей там був лише кіоск з солодощами, для дорослих - алкоголь, їжа та сувеніри, та ще й музика. Діти майже відразу почали нудитися, але дідусь хотів послухати музику, тому ми лишилися.

Діти, звичайно, на місці спокійно сидіти не хотіли, тому почали бігати, танцювати, та ганятися одне за одним. Тато в іншій родині намагався заборонити своїй доньці бігати, але й мати була не дуже за, й зробити це було важко - мій хлопець намагалися затягнути їх доньку у гру (цілком добровільно), тому це було достатньо важко, тому зупинити своїх дітей я не дуже намагався - до того ж, я знав, як вони бігають.

Проблема в тому, що інший тато теж схоже добре знав свою доньку, тому коли вона ганялася за моїм сином, вона без допомогти втратила рівновагу, дуже невдало влетіла в ніжку столу та набила собі велетенську кулю на лобі.

На щастя, перша допомога була на місці, тому дитину достатньо оперативно доглянули та відправили додому. Тато злий, бо він же попереджав, я відчуваю себе винним, бо не припинив біганину - хоча мене напряму ніхто й не просив, і хоча мої діти винні хіба в тому, що вони полюбляють і вміють бігати одне за одним. Окрім бігу там робити було рішуче нема чого.

Отака от моральна ділема. І що робити?

Comments

[skittishfox]

Я перечитав усі коментарі та вирішив, що напевно вірним було не бігти попереду паровозу, а дочекатися, щоб дівчинці, по-перше, заборонили бігати обоє батьків, і, по-друге, щоб ми якось домовились, що те, що мої діти бігають, створює проблему для дівчинки. Тобто максимум, що я міг зробити - це запропонувати матері разом зайняти дітей чимось іншим.

З тортом я не повністю погоджуся - тобто це той випадок, коли можна було вирішити чи одним, чи іншим чином, в залежності від вечірки. Тобто якби мої пішли до когось на день народження, там вони побачили б торт, налаштувалися на нього, а потім торт би відібрали, бо в однієї дівчинки пломби - то я б був дещо здивований. Чи якби до мене в гостях хтось раптом сказав, що в дитини пломби і їй торта не можна, і мене б попросили торт не виставляти - я би теж здивувався і запитав, чи не можна було попередити заздалегідь чи може піти раніше, бо вже все спланували? З іншого боку, я уявляю собі варіанти, коли це можна зробити обережно, тобто якщо діти наприклад не бачили торта чи вже й так переїли.

[ratomira]

Діти торт не бачили, він був у холодильнику, день народження було стандартним, тобто до торта було ще багато-багато їжи, й всі наїлися. Мама дівчинки просто сказала за столом, що такі справи з пломбою та одна з її дітей солодкого не їситиме.

Й це не мама дівчинки просила не виставляти торт, так вирішили інші. У дітей питали, чи хоче хтось торта, ніхто вже не хотів. Та й всі розуміли ситуація з дівчинкою. Хоча й може хтось хотів, але відмовився через альтруїстичні міркування. :)))

Якби це був день народження тільки з тортом, без іншої їжи, була б інша справа, звісно.