skittishfox (
skittishfox) wrote2021-09-18 09:29 pm
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Entry tags:
І хто винен?
Сьогодні вийшла не дуже приємна, але дуже життєва історія, на основі якої хоч казку про "хто винен?" складай.
Домовлятися ми зі знайомих піти на вуличний музичний фестиваль. З дітьми. В минулі роки там було багато усього для дітей, але цього року фестиваль відбувався в ковідному форматі, тобто для дітей там був лише кіоск з солодощами, для дорослих - алкоголь, їжа та сувеніри, та ще й музика. Діти майже відразу почали нудитися, але дідусь хотів послухати музику, тому ми лишилися.
Діти, звичайно, на місці спокійно сидіти не хотіли, тому почали бігати, танцювати, та ганятися одне за одним. Тато в іншій родині намагався заборонити своїй доньці бігати, але й мати була не дуже за, й зробити це було важко - мій хлопець намагалися затягнути їх доньку у гру (цілком добровільно), тому це було достатньо важко, тому зупинити своїх дітей я не дуже намагався - до того ж, я знав, як вони бігають.
Проблема в тому, що інший тато теж схоже добре знав свою доньку, тому коли вона ганялася за моїм сином, вона без допомогти втратила рівновагу, дуже невдало влетіла в ніжку столу та набила собі велетенську кулю на лобі.
На щастя, перша допомога була на місці, тому дитину достатньо оперативно доглянули та відправили додому. Тато злий, бо він же попереджав, я відчуваю себе винним, бо не припинив біганину - хоча мене напряму ніхто й не просив, і хоча мої діти винні хіба в тому, що вони полюбляють і вміють бігати одне за одним. Окрім бігу там робити було рішуче нема чого.
Отака от моральна ділема. І що робити?
Домовлятися ми зі знайомих піти на вуличний музичний фестиваль. З дітьми. В минулі роки там було багато усього для дітей, але цього року фестиваль відбувався в ковідному форматі, тобто для дітей там був лише кіоск з солодощами, для дорослих - алкоголь, їжа та сувеніри, та ще й музика. Діти майже відразу почали нудитися, але дідусь хотів послухати музику, тому ми лишилися.
Діти, звичайно, на місці спокійно сидіти не хотіли, тому почали бігати, танцювати, та ганятися одне за одним. Тато в іншій родині намагався заборонити своїй доньці бігати, але й мати була не дуже за, й зробити це було важко - мій хлопець намагалися затягнути їх доньку у гру (цілком добровільно), тому це було достатньо важко, тому зупинити своїх дітей я не дуже намагався - до того ж, я знав, як вони бігають.
Проблема в тому, що інший тато теж схоже добре знав свою доньку, тому коли вона ганялася за моїм сином, вона без допомогти втратила рівновагу, дуже невдало влетіла в ніжку столу та набила собі велетенську кулю на лобі.
На щастя, перша допомога була на місці, тому дитину достатньо оперативно доглянули та відправили додому. Тато злий, бо він же попереджав, я відчуваю себе винним, бо не припинив біганину - хоча мене напряму ніхто й не просив, і хоча мої діти винні хіба в тому, що вони полюбляють і вміють бігати одне за одним. Окрім бігу там робити було рішуче нема чого.
Отака от моральна ділема. І що робити?
no subject
Якась ситуація з життя розових поні, пробачте. Щвидше, я б повірила, що і хазяї торту і гості, зціпивши зуби, погодилися відмовитись від цього шматка свята, щоб не псувати його ще більше. Але не заздрю тій дівчинці, яка стала причиною такого облому всіх інших, ні в чому не винних, дітей: збиралися гуртом повеселитися, а замість цього довелося терміново вирішувати складні моральні дилеми(
no subject
no subject
no subject
Це не просто з розряду «хай у сусіда корова здохне» - це з розряду по всьому селу вИрізати всіх корів на знак підтримки односельчанина, в якого раптом здохла.
no subject
А також пам'ятаю свою неприязнь до тих любителів заборон. Тому й співчуваю дитині з пломбами, яку дорослі (її батьки, по-сумісництву) вкинули в неприємну ситуацію
no subject
Офігенна підтримка.
Теоретично, звісно, могло бути, що це діти самі з власної ініціативи відмовилися від торта, і ще й дорослим запропонували. Але практично - сумніваюся.
no subject
Які заборони? Ніхто не забороняв їсти торт, просто всі відмовилися, дивлячись на обставини й на те, що й так забагато їжи було.
То радянським дітям мало тортів було, за торт готові були вбити, а сучасні їдять торти кожні 2-3 тижні на днях народженнях, тобто не роблять з тортів таке щось надзвичайно цінне, від чого не можна було спокійно відмовитися.