Ітогі падведьом

[skittishfox]

Вихідні вийшли дуже насиченими, тому хочеться якось підбити підсумки.

Взагалі, я хотів поїхати на концерт Рамштайну до Монреалю. Але діти нещодавно приїхали з Куби, мати захворіла якоюсь фігнею та отримала сильну алергію на антибіотик, квиток я так і не купив, а бронювання на Букінг зняло гроші до того, як я поклав їх на рахунок, тому я вирішив не їхати та відмінив подорож.

Тому ми поїхали на святкування Дня Незалежності в Торонто та на місцеві "ярмарки" для дітей.

По-перше, ми нарешті купиле дитячий бустер, з яким можна їхати втрьох на задньому сидінні, тому можемо кудись виїхати разом.

По-друге, машина пройшла відмітку в 120 тисяч кілометрів.

По-третє, ці два дні я зміг відстояти на ногах, отримавши лише невелике гудіння в коліні під недільний вечір. Нога явно вже майже одужала, хоча ще й не зовсім там. І, так, я навіть можу трохи обережно спускатися сходами, не тримаючись за періла.

День Незалежності (а точніше - фестиваль на його честь, бо 24го ніхто не вийде) вийшов трохи дивним. На відміну від типового українського фестивалю на Блорі, туди треба було спеціально їхати, тобто там натовп був, як в якомусь "Мідсоммарі": реально переважали русі дівчата с довгим волоссям та діти, причому десь дві третини були в вишиванках (ні, насправді, напевно, менше, але враження саме такі). Порівняно з типово торонтівським натовпом, який визуально для початку не дуже й білий, я від цього відвик. По-друге, все за готівку. Тобто реально ВСЕ. Ніхто ніде не приймає картки. Мало того: ніхто навіть не здогадався підвезти банкомати. Від цього я теж відвик. Ну й по-третє: оскільки, на відміну від Блору, тут були виключно українці, то типово-фестивальні стенди з варениками з картоплею, капустою та ковбасою були в прольоті. Черга була за армянським шашликом.

Ну й багато фішек були також типово-українськими: безглузді черги на атракціони, купа дітей, "вас тут не було", і люди на атракціонах, що не знали, що робити. Тобто щоб зрозуміли: в Канаді, якщо дитячі надувні замки безкоштовні, дітей запускають групами по, скажімо, 10, дають їм там теж, скажімо, хвилин 10 погратися, потім виганяють усіх та запускають нову групу, а стара - в кінець черги. Тут: одна дитина вийшла, одна - увійшла, тобто в тому замку можуть сидіти чи не по годині, а черга назовні верещить. Зрештою, в одному такому замкові так "просочилася" занадто дітей і він на всіх впав, включаючи й моїх. Ще не навчилися.

Ну й да, саме в цей день Торонто вирішило відремонтувати хайвей та влаштувало пробку на півтори години - і це ми ще вчасно проскочили. Діти молодці, що це витримали.

Після цього в неділю я просто відпочивав: народу мало, їхати близько, картки беруть, організовиний заход на ці безкоштовні атракціони кращі. Щоправда, натовп типово-торонтівський, і банкоматів теж нема.

Принаймі визначився пріоритет моїх дітей: старшому треба пострибати в такому надувному замкові, розмалювати обличчя, поїсти морозива, попити колу, і обов'язково - помалювати та показати свій малюнок іншим, щоб похвалили. Молодшій солодке не так потрібно, але дуже треба потанцювати. Десь так.

Ну й наостанок: банкомат з'їв мою картку. Сьогодні треба йти розбиратия.

Отакі вихідні. Ще відносно бюджетно, в сотку за два дні вклалися. Рамштайн вийшов би дорожче.