skittishfox: Love (Default)
 Як і виявилося, Халіва Хафтар, великий секулярний друг Москви, який лише нещодавно "боровся" з терористами з ІГІЛ, ще нещодавніше почав діяти разом із ними:

http://www.aljazeera.com/news/2017/06/haftar-isil-forces-launch-attacks-libya-170602170049944.html ;

 "Ми, русскіє, друг друга нє абманиваєм".
skittishfox: Love (Default)
Дивимось за руками:

19 травня лівійський Уряд Національної Згоди ("уряд") відбиває важливу стратегічну базу в прихильників Лівійської Національної Армії ("армія")

22 травня "армія" починає авіаудари проти "уряду", аби помститися за втрату

25 травня (ахтунг! фаш. ресурс) Лавров та Шойгу анонсують свій візит до Єгипту

26 травня в Єгипті терористи у військовій уніформі вбивають 26 коптів-християн. Спочатку на себе ніхто відповідальність не бере, але і Сісі (голова Єгипту), і Хафтар (голова Лівії) вже впевнені, що це - ІГІЛ, який перейшов лівійський кордон та чомусь вирішив напасти саме на коптів. Єгипет вирішує, що треба побомбити лівійські бази ІГІЛ.

26 травня виявляється, що навіть прихильники "армії" цікавляться, як же так виходить, що бойовики ІГІЛ можуть телепортуватися зі східного кордону з Єгиптом відразу на захід, де вони воюють вже з "урядом", і чи не належать ці "телепортатори" до "армії"

27 травня Єгипет вже впевнений, що напад скоїли саме терористи з Лівії, але при цьому чомусь бомбить не ІГІЛ, а зовсім інше угруповування (підтвердження з західного джерела, якщо хтось не вірить)

28 травня виявляється, що Єгипет бомбить чомусь не прикордонні містечка, а міста, які намагається захопити "армія"

29 травня, після зустрічи з Шойгу та Лавровим, Єгипет запевнює, що разом з Росією вони будуть боротися з терором та бомбити саме тих, кого треба

29 травня, після теракту в Манчестері та розстрілу коптів, боротьба між "урядом" та "армією" різко загострюється.

Хто там що організовував я не знаю, але як так Шойгу дату візиту вгадав?
skittishfox: Love (Default)
Я думаю, вже всі чули, що в Манчестері теракт скоїв британець лівійського походження. Але, думаю, не всі читали деталі.

Справа в тім, що в історії з цим британцем дуже багато різних незрозумілих речей. Почнемо з одного простого питання: так на чийому ж боці був цей йолоп? Відповідь на це питання є досить неочевидною.

Наразі в Лівії воює три основні сили: уряд національної єдності в Тріполі, лівійська національна армія в Бенгазі, та різного роду ісламські угрупування - переважно в пустелі (оскільки я точно не пам'ятаю назви усіх сторон, то не пишу їх з великих літер). Уряд - це ніби помірковані ісламісти. Батько хлопака був одним з таких ісламістів, які, як завжди, коливалися десь на межі між "ісламістами" та "поміркованими", але в першу чергу жадали позбутися Кадафі. Поки незрозуміло, як саме його батько потрапив до Британії, але не виключно, що він якимось чином співпрацював з британцями під час про-британського уряду Ідріса, та йому показали на двері на початку 70х, коли Кадафі демонстративно бив горщики з англосаксами. До того ж, на початку 2010х батько взяв сина та поїхав воювати з Кадафі, та навіть перевіз родину до Триполі відбудовувати батьківщину.

Оскільки родину батька затримали в Триполі, то можна було б припуститися, що саме в Триполі, який контролюється урядом національної єдності та де є присутність ісламістів, цього сина й завербували. Але ж ні! Син поїхав аж до Бенгазі, аби потрапити у лапи ісламістів! Оскільки Бенгазі контролюється армією, з якою уряд воює вже років з п'ять, то перетини сина настільки ж логічні, як і переїзд якогось ополчєнца з ДНР до Львова, аби встати до лав РНЄ чи чогось подібного.

Все стає набагато більш логічним, якщо згадати, що лівійська армія є клієнтом Кремля; більш того, за підводними пригодами "Адмірала Кузнєцова" лишився непоміченим його візит до Бенгазі, де представники Росії демонстрували лівійцям, що вони такі ж круті, як і НАТО. Крім того, стає більш зрозумілим і візит британця до Сірії: не треба йти ніякими таємними тропами до Аль-Кайди, а достатньо лише завітати на одну із баз Асада.

Фактично, якщо тримати всі ці речі в голові, то стає зрозумілим і мета теракту - підставити ту частину Лівії, що не співпрацює з Москвою - й, що найголовніше, офіційна мета теракту.

А знаєте, чому - офіційно - лівієць підірвав себе на концерті в Манчестері? Мстився за авіаудари США по Сірії. Так, мстився за те, що розбомбили хімічну зброю Асада.
skittishfox: Love (Default)
Останнім часом чомусь у зв'язку з Путіном почали все частіше згадувати Кадафі. Як на мою думку, такі порівняння хоча й можливі, але не через ті приводи, що вдаються їх авторам.

Так от, про Кадафі.

Справа в тому, що Лівія в її сучасному кордоні - утворення досить штучне. Її межі визначалися навіть не за нарізанням за глобусом колоніальних часів, а під час "геополітичних ігор" за наслідками Другої світової війни.

Про історію Лівії я ще коли-небудь напишу, але коротше кажучи, в Лівії є два центри: Тріполі, який навіть мав свою державність у 18-19 століттях, та Бенгазі, в якого відрізнялась навіть гілка ісламу. При об'єднанні Лівії британці привели до влади монархію з радикальної гілки Бенгазі, яка дуже не влаштовувала решту населення.

Кадафі привели до влади у 1969 році як арбітра (в рассєйскіх панятіях - "рєшалу"), оскільки він не належав до жодної з гілок влади, та не дратував нікого, крім англійців - які, власне, і привели до влади емірів Сенусі; але Кадафі дуже швидко збагнув, що на одному "рєшенії" довго у влади не протриматися, та, за відсутністю теми тероризму та природню людяність, відразу перейшов до фази "Кримнаш!!!!".

Для Лівії у ролі Криму виступала так звана смуга Аузу, яку, за думкою Кадафі, Франція передала Лівії наприкінці 30х, а потім - відмовилася.

Оскільки у 1971 році смуга Аузу належала вже не до Французької Екваторіальної Африки, а була частиною оспіваною Пікардійською Терцією республіки Чад, то для виправлення цього непорозуміння Лівії довелося цю смугу окупувати, заодно доводячи, що дуже негритосні мешканці Тібесті - це ніяки не африканці, а лише дуже засмаглі берберійці (сам Кадафі був берберійцем), та нести всякі інші нісенітниці про пан-африканизм та джамахірію. Більш того, оскільки мешканці Чаду чомусь не погоджувалися на таку історичну справедливість, то на півночі Чаду з'явилися "народниє попачлєнци" з числа тих самих берберів та різного мотлоху, що вдалося зібрати усім арабським світом, які підтримували "мусульманскую духовность" на півночі Чаду.

Ця вся байда тривала досить довго, аж до Локербі, коли терпець світової спільноти таки-урвався, и Кадафі напросився на санкції, а лівійсько-чадські повстанці - на якісь-там угоди з амністію та подальшим ув'язненням. Кадафі від влади не усунули, але під дією санкцій дєнєг в Лівії вистачало лише на те, щоб дєржаліся лише певні наближені до влади клани. Весь цей час Кадафі нив про західні санкції, його фанати з числа православно-халяльних соціалістів нили про придушення вільної Лівії, забуваючи сказати про те, з чого ж ці санкції почалися, а Лівія тихесенько гнила в патріотично-мілітаристично-духовному стані.

Як наслідок, Кадафі фактично грохнули ті самі "апалчєнци", яких він сам вирощував для Чаду, до того ж тим самим способом, який він готував для своїх ворогів. Ну а наразі Лівія хутко повертається до тих двох-трьох країн (залежно від того, рахувати Феццан чи ні), з якої її створили, та єдине, що чинить опір її розпаду, є бажання усіх сторін захопити собі усю нафту, а не лише її частину.

Отака казочка про Кадафі. Аналогії з Путіним, я думаю, кожен зможе найти самостійно, хоча хронологія дуже збита в першу чергу через те, що "не той" літак на Донбасі вже збили.
Page generated Jul. 25th, 2017 04:51 pm
Powered by Dreamwidth Studios