skittishfox: Love (Default)
Оскільки за останні кілька днів скандал з рекламою, яку розміщувала "фабрика тролів" на Фейсбук під час виборів в США, прямо-таки вибухнув, я змушений знову відволіктися від поста, над яким я працюю вже певний час, та пояснити, що відбулося.

Перше. Хоча практично в усіх статтях в українських джерелах йдеться про рекламу, що розміщувалася під час президентських виборів в США, насправді це не зовсім так. 100 тисяч доларів, про які йдеться майже в усіх звітах, було витрачено в період червня 2015 по травень 2017 року. Тобто, так, цей період включає в себе вибори президента; але за датами його важко прив"язати лише до виборів та Трампа, оскільки він почався ще до того, як Трамп висунув свою кандидатуру як кандидат в кандидати від Республіканської партії, та закінчився після того, як вибори вже давно закінчилися. Хоча б через це ситуацію слід розглядати не як спробу Росії виграти вибори для Трампа - а спробу Росії впливати на політику в США в цілому, в тому числі - за рахунок підігріву різного роду ультраправих (та не виключено що ультралівих) організацій.

Друге. Хоча наразі йдеться про 100 тисяч доларів, практично всі - від сенаторів до незалежних оглядачів впевнені, що суми значно більші. Але 100 тисяч доларів вже доведені, і вони вже могли порушувати закони США, тому принаймі у найближчому майбутньому саме ці факти будуть фігурувати в дискусіях - не тому, що всі впевнені, що саме ці 100 тисяч такі вже важливі, а тому, що усі впевнені, що там набагато більше, ніж 100 тисяч.

Третє. Хоча багато поверхневих публікацій навколо усього скандалу використовує факт купівлі реклами як привід передрукувати звинувачення у бік Трампа про співпрацю з Росією, значна частина більш детальних статей ставить під питання саме роль Facebook. Так, наприклад, протягом багатьох місяців Facebook заперечував можливість втручання Росії за допомогою реклами, а "добровільне зізнання" у тому, що росіяни могли купувати рекламу, ймовірно трапилося вже після того, як комісія Міллера по дослідженню впливу Росії на вибори отримала ці дані через суд. Більш того, до істинності заяв Facebook останнім часом виникає багато питань, оскільки нещодавно вони заявили, що їх рекламу дивиться 60 мілліонів американців у віці 25-35 років, хоча їх усього 45 мілліонів за переписом.

Мені здається, що стежити за скандалом з россійськими грошима слід не тому, що він викриває Трампа, а тому, що він викриває Facebook, який не лише веде дуже дивну політику щодо російського нападу на Україну, але й можливо має повністю неконтрольовані підрозділи, які підконтрольні російській розвідці. Крім того, не слід забувати, що росіяни частково володіють Facebook.
skittishfox: Love (Default)
 Я достатньо випадково зацікавився простим питанням: скільки ж у Каліфорнії живе родин? Відповідь виявилася дуже несподіваною.

 Якщо подивитися на дані перепису 2010 року, коли це питання було точно висвітлено, то в Каліфорнії на 37 мільйонів мешканців припадало 12.5 мільйонів родин (households). Це, насправді, дуже мало: в Каліфорнії другий в США (після Юти) розмір родини (в середньому - 2.9 людини). Це значно більше, ніж 2.58 в США.

https://www.census.gov/prod/cen2010/briefs/c2010br-14.pdf



 Цікаво, що якщо рахувати саме родини, то Канада з її 13.3 мільйонами вийде більше за Каліфорнію.

 http://www12.statcan.gc.ca/census-recensement/2011/as-sa/98-312-x/98-312-x2011003_2-eng.cfm

 Це пояснює кілька речей:

 - Кризу цін на нерухомість в Каліфорнії - там вже давно утворився дуже великий відкладений попит
 - Екологічність Каліфорнії - дуже великий відсоток споживання (опалення та кондіціонування, частково - бензин тощо) прив"язаний до домівок, а не до кількості людей в домівці
 - Швидше за решту США зростання населення (в родинах більше дітей)
skittishfox: Love (Default)
Здається, що жодному року так не щастило з Олімпіадами, як 1940му. Спочатку (у 1937 році) ігри планували провести в Саппоро (зимові) та Токіо (літні); але у 1938 році їх було скасовано, як пишуть російськомовні джерела - через війну. Зимові ігри переносили ще двічи: спочатку - до Сент-Моріцу, потім - до міста Гарміш-Партенкірхен у Німеччині; літні ігри перенесли до Гельсинки - і знову скасували через війну. Ну нещасливий рік якийсь.

За таким скороченим описом - який приблизно у такому вигляді зустрічається у чисельних російськомовних джерелах - може видатися, що Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК) був осередком розуму у охопленій фашизмом Європі. Так, надання ігор Німеччині у 1936 році можна визнати помилкою, але ж МОК повністю виправдався, намагаючись протистояти війні переносом ігор! Зрештою, навіть за Олімпійською хартією, спорт Олімпійських ігор мусить пропагандувати мир - а хто у передвоєнній Європі взагалі про це думав?

Реальність, як завжди, і дуже несподіванно для мене виявилася не просто трохи іншою - вона виявилася прямо протилежною тому, що можна подумати по такому опису.

Отже, почнемо по порядку.

Японія виборола право на Олімпіаду в 1937 році; хоча на той час Японія формально не воювала в Китаї, але усі дуже добре розуміли, що Манчжурія трималася на японських штиках. Зрозуміло, що критика Японії від членів МОК лише посилилася після того, як Японія напала на Китай, та дійшла до прямих закликів бойкотувати ігри.

Що робить МОК? Як не дивно, нічого. Навіть навпаки - МОК порівнює ситуацію з Берліном, де, незважаючи на такі ж заклики, ігри пройшли зразково.

Так чому ж відмінили Олімпіаду?

Як не дивно, Олімпіаду в Токіо (та Саппоро) відмінив не МОК; її відмінив уряд Японії. Офіційно причиною відміни дійсно була війна: Японії.... потрібно було концентрувати усі ресурси на боротьбі з Китаєм, тому розбазарювати їх на Олімпіаду було нерозумно. До того ж, Олімпіада протирічили духу бусідо - кодексу воїна, який культував уряд Японії.

Саме безглузде полягає в тому, що уряд Японії не мав право робити таких заяв: право на відмову від ігор належало місту Токіо - де ідея Олімпійських ігор була достатньо популярною, аби викликати обурення мешканців. Але, за японською традицією, десь за добу уряд Токіо підтримав слова вищої влади; зимові ігри перенесли до Санкт-Моріцу у Швейцарії, а літні - до Гельсинкі у Фінляндії.

Але на цьому історія, звісно, не закінчилася.

12 травня 1939 року Німеччина досить несподіванно висунула ультиматум по Санкт-Моріцу: або ігри проходять точно так, як хоче МОК, або Німеччина відкликає свою делегацію з Ігор. Швейцарці на такі вимоги не погодилися, і вже за два дня Ігри було перенесено до Німеччини, де вже було "майже все готово". Це, нагадую, вже було після того, як Німеччина порізала Чехословаччину та "приєднала" Австрію!

Однак, як ми вже знаємо, червень 1939 року - то ще не війна; можна сказати, що МОК просто помилився, а рішення провести Олімпіаду в Німеччині, а не в Норвегії, Канаді чи тій же Фінляндії (які на ігри 1940 року претендували) - то лише співпадіння, викликане форс-мажором. Але ж ні!

У вересні 1939 року, коли війна вже почалася, уряд Фінляндії починає настільки занепокоюватися війною, що призупиняє підготовку до Олімпіади. В той самий час окремі країни, що входили до антигітлерівської коаліції, починають відмовлятися від участі в Іграх. Натомість МОК... погрожує перенести ігри до США, якщо Фінляндія їх не бажає. Як наслідок, між МОК та Фінляндією починається малозрозумілий обмін взаємними заявами, з якого випливає, що фінни хотіли б не проводити Олімпіаду через війну, але будуть сприймати її перенесення до США як ще більшого ляпаса - чим їх і шантажує МОК, аби вони таки-провели Олімпіаду.

За усім цим ми можемо не помітити, як 25 листопада 1939 року були скасовані зимові Олімпійські ігри в Німеччині. Думаю, що ви вже здогадалися, що "були скасовані" - це черговий евфімізм; як і в випадку з Японією, їх скасували ті самі німці - через те, що кляті французи та британці не хочуть приймати німецькі мирні пропзиції та тим самим йдуть проти Олімпійської хартії! Але нічого, натомість німці проведуть зимовий фестиваль спорту, і все буде ОК.

Зрештою, 3 грудня, після нападу СРСР на Фінляндію, було скасовано й Ігри в Гельсинки без переносу до США. Нарешті, аж нарешті МОК зробив вірний вибір та подумав про мир в усьому мирі!

Але ж, як завжди, ні.

11 лютого 1940 року Олімпійський комітет Фінляндії знову починає розглядати можливість провести Олімпіаду в Гельсинкі. Мало того, вже 16 лютого МОК починає планувати естафету Олімпійського вогню з Греції через Італію та Німеччину до Фінляндії. Ну і, аби додатково показати свою мудрість, 9 лютого 1940 року МОК обирає представника фашиської Німеччини своїм секретарем - через його досвід у проведенні Олімпіади в Берліні.

Знову, як ви вже здогадалися, між МОК та Фінляндією починається малозрозумілий обмін заявами, який закінчуєтья тим, що фінни відмовляютья провести Олімпіаду - але за два дня до заяви Фінляндії МОК, аби прикрити свою дупу, розповсюджує листа, в якому каже, що Олімпіада в Гельсинки під час війни потворить олімпійські ідеали. Так, це ті самі люди, які не прибили олімпіади в Японії та Німеччині.

В когось ще є питання, чому чемпіонат світу з футболу в 2018 році пройде в Россіі?
skittishfox: Love (Default)
Дивимось за руками:

19 травня лівійський Уряд Національної Згоди ("уряд") відбиває важливу стратегічну базу в прихильників Лівійської Національної Армії ("армія")

22 травня "армія" починає авіаудари проти "уряду", аби помститися за втрату

25 травня (ахтунг! фаш. ресурс) Лавров та Шойгу анонсують свій візит до Єгипту

26 травня в Єгипті терористи у військовій уніформі вбивають 26 коптів-християн. Спочатку на себе ніхто відповідальність не бере, але і Сісі (голова Єгипту), і Хафтар (голова Лівії) вже впевнені, що це - ІГІЛ, який перейшов лівійський кордон та чомусь вирішив напасти саме на коптів. Єгипет вирішує, що треба побомбити лівійські бази ІГІЛ.

26 травня виявляється, що навіть прихильники "армії" цікавляться, як же так виходить, що бойовики ІГІЛ можуть телепортуватися зі східного кордону з Єгиптом відразу на захід, де вони воюють вже з "урядом", і чи не належать ці "телепортатори" до "армії"

27 травня Єгипет вже впевнений, що напад скоїли саме терористи з Лівії, але при цьому чомусь бомбить не ІГІЛ, а зовсім інше угруповування (підтвердження з західного джерела, якщо хтось не вірить)

28 травня виявляється, що Єгипет бомбить чомусь не прикордонні містечка, а міста, які намагається захопити "армія"

29 травня, після зустрічи з Шойгу та Лавровим, Єгипет запевнює, що разом з Росією вони будуть боротися з терором та бомбити саме тих, кого треба

29 травня, після теракту в Манчестері та розстрілу коптів, боротьба між "урядом" та "армією" різко загострюється.

Хто там що організовував я не знаю, але як так Шойгу дату візиту вгадав?
skittishfox: Love (Default)
Достатньо часто доводиться чути про те, як Німеччина перетворилася на глобального лідера у зеленій енергетиці, та як решта країн має на неї орієнтуватися. На мою думку, це дуже спрощений погляд на проблему; у кількох графіках я хотів би проілюструвати мій погляд на проблему.

Почнемо з термінології.

По-перше, наразі "зелені джерела енергії" вживається у двух контекстах: загальному споживанні енергії та виробництві електроенергії. В залежності від того, який аргумент намагається побудувати автор, він може дивитися або на долю в виробництві електроенергії - аргументуючи це тим, що оскільки електроенергію важко замінити ще чимось, то треба дивитися на те, як ми витісняємо електростанції на вугіллі, - або в виробництві загальної енергії - аргументуючи це тим, що якщо електроенергія чистіше за газ для опалення, то опалювати приміщення варте саме електроенергією. Я прихильник другої думки, але для цього посту ми будемо розглядати лише електроенергетику.

По-друге, поговоримо трохи про те, що вважається "зеленим джерелом електроенергії". За європейськими правилами до таких джерел належить спалювання біомаси та сміття; вважається, що оскільки таким чином ми лише повертаємо той вуглець до атмосфери, який з неї витягли рослини, то ми таким чином не впливаємо на глобальне потепління. На мою думку, це дуже хибний підхід, оскільки якби ми не спалювали ці рослини, то вуглець до атмосфери не потрапив би взагалі; до того ж, просте переведення ТЕС з вугілля на рослини навряд чи є дуже технологічним завдянням. Тому в якості класичних "зелених джерел" я буду розглядати лише вітер та сонце.

Поглянемо на джерела генерації енергії в Німеччині:



Як ми бачимо, в цілому за минулий 2016 рік Німеччина виробила 648 тереват-годин, з яких 115 терават-годин, або 18%, припадало на сонце й вітер; насправді це дуже непагано.

Проблеми починаються тоді, коли ми дивимося на споживання електроенергії:



Як ми бачимо, хоча Німеччина виробила 648 терават-годин, спожила вона лише 593; більш того, це не є виключенням. Здавалося б, чому б німцям не палити менше дорогого російського газу, а просто збільшити частку зеленої енергетики? Якщо просто вживати менше вугілля, то доля чистих джерел зросте до 19.5%. Та чому ж Німеччина, яка завжди палила стільки, скільки споживала, раптом стала експортером?

Відповідь на це питання достатньо просте. Поглянемо, з чого складається ціна електрики для пересічного німця:



І тут ми помічаємо одну цікавинку: виявляється, що власне електроенергія коштує для пересічного німця не так і багато. Але окремо, окрім електроенергії, він просто сплачує навіть більше навіть не за зелену енергетику - а за те, що Німеччина просто будує додаткові потужності зеленої генерації, нарощування яких дуже цікаво співпадає з різким зростанням експорту електроенергії:



Крім того, якщо ми уважно подивимося на графік, то ми побачимо, що після буквально буму встановлення соняшних панелей, Німеччина вже кілька років як від них відмовилася взагалі; але зростання потужності вітрогенераторів постійно зростає. В чому ж справа?

Справа в тому, що перед нами черговий приклад німецького підходу до економіки, який значною мірою і пояснює німецький підход до ринку.

Перший виснувок, який ми можемо зробити, полягає в тому, що німецька електромережа вже не в змозі спожити всю ту "чисту енергію", яка вона виробляє; інакше б неодмінно впало споживання хоча б природного газу. Більш того, таке враження, що мета у зменшенні викидів не стає взагалі, оскільки за останні 10 років роль зеленої енергетики (з біомасою) в загальному споживанні лишаться незмінною, а зниження викидів відбувається лише за рахунок зменшення загального споживання енергії. Крім того, можна зробити виснувок, що Німеччина фактично не знижує суттево долю теплової енергетики, а використовує зниження споживання електроенергії, аби остаточно позбутися атомної енергетики:



Справжня мета німців стає зрозумілою, якщо поглянути на графік змін цін на електрику для німецьких споживачів за останні 10 років:



Нас не цікавлять податки, оскільки вони йдуть державі - але нас цікавлять дві речі, які йдуть генеруючим компаніям: acquisition, тобто те, що вони отримують за вироблену електроенергію, та renewables surcharge, який німецькі споживачі платять компаніям за те, що вони будують нові вітряки. Тут, як ми бачимо, відбувається дуже цікаве: у 2009 німецьки споживачі платили енергетичним компаніям 9.8 центів за кіловат-годину - а у 2016 11.5 центів за кіловат-годину. Це відповідає річній інфляції у 2%, що насправді дуже небагато. Але, в той же час, не-німецькі споживачі, які не платять renewables surcharge, платили 8.3 цента - а стали платити 5.6 цента. Як наслідок, експорт фактично брудної електроенергії збільшився вдвічи: з 23 терават-годин у 2008 - до 55 у 2016.

Фактично, в цьому і полягає німецька економічна модель:

- Споживання німецьких господарств штучно обмежується за рахунок високих податків на споживання
- При цьому податки йдуть на субсидії розвиненню виробничих потужностей німецькій промисловості (німці припинили інвестувати в розширення потужностій соняшних електростанцій саме тоді, коли китайці остаточно витіснили німців з ринку панелей)
- За рахунок структури субсидій, німці можуть не закладати амортизацію виробничих потужностей у ціну товару, та штучно зменшують його ціну на зовнішніх ринках
- Скорочення внутрішнього попиту компенсується ростом збуту в цілому за рахунок експорту

Проблема в тому, що повторити такий вибрик дуже важко. По-перше, це протирічить духу угод про вільну торгівлю; Німеччині вдається уникати проблем через те, що вона має кілька великих фірм, між якими можна влаштувати конкурс з конкуренцією, неявно виключивши іноземців на стадії вимог до продукту. По-друге, в інших країнах буде достатньо важко пропихнути таку структуру цін на виборах. По-третє, далеко не у всіх є така структура ринків експорту, як у Німеччині.

Які з цього виснувки? Ну, по-перше, треба усвідомити, що стати Німеччиною не вийде. По-друге, слід усвідомлювати, що не варто слідувати економічним порадам саме Німеччини - хоча б тому, що у випадку України або ще когось це призведе лише до того, що ми будемо субсидувати німців. Ну і, по-третє, фактично слід шукати індустрії, де можна провернути щось подібне.
Page generated Sep. 22nd, 2017 08:45 pm
Powered by Dreamwidth Studios