skittishfox: Love (Default)
Сьогодні натрапив на дуже цікавий, але схоже що маловідомий, злив: "Мальтійські файли". Хтось провернув щось на кшталт Панами на Мальті, тобто вкрав документи про фінансову діяльність. Нажаль, самі документи недоступні для перегляду, але будемо відслідковувати: Ердогана вже упіймали на хабарі на 30 мільйонів від азербайджанців:

https://theintercept.com/2017/05/26/malta-files-revelations-25-million-oil-tanker-gifted-to-erdogans-family/
https://eic.network/projects/malta-files
skittishfox: Love (Default)
Я думаю, вже всі чули, що в Манчестері теракт скоїв британець лівійського походження. Але, думаю, не всі читали деталі.

Справа в тім, що в історії з цим британцем дуже багато різних незрозумілих речей. Почнемо з одного простого питання: так на чийому ж боці був цей йолоп? Відповідь на це питання є досить неочевидною.

Наразі в Лівії воює три основні сили: уряд національної єдності в Тріполі, лівійська національна армія в Бенгазі, та різного роду ісламські угрупування - переважно в пустелі (оскільки я точно не пам'ятаю назви усіх сторон, то не пишу їх з великих літер). Уряд - це ніби помірковані ісламісти. Батько хлопака був одним з таких ісламістів, які, як завжди, коливалися десь на межі між "ісламістами" та "поміркованими", але в першу чергу жадали позбутися Кадафі. Поки незрозуміло, як саме його батько потрапив до Британії, але не виключно, що він якимось чином співпрацював з британцями під час про-британського уряду Ідріса, та йому показали на двері на початку 70х, коли Кадафі демонстративно бив горщики з англосаксами. До того ж, на початку 2010х батько взяв сина та поїхав воювати з Кадафі, та навіть перевіз родину до Триполі відбудовувати батьківщину.

Оскільки родину батька затримали в Триполі, то можна було б припуститися, що саме в Триполі, який контролюється урядом національної єдності та де є присутність ісламістів, цього сина й завербували. Але ж ні! Син поїхав аж до Бенгазі, аби потрапити у лапи ісламістів! Оскільки Бенгазі контролюється армією, з якою уряд воює вже років з п'ять, то перетини сина настільки ж логічні, як і переїзд якогось ополчєнца з ДНР до Львова, аби встати до лав РНЄ чи чогось подібного.

Все стає набагато більш логічним, якщо згадати, що лівійська армія є клієнтом Кремля; більш того, за підводними пригодами "Адмірала Кузнєцова" лишився непоміченим його візит до Бенгазі, де представники Росії демонстрували лівійцям, що вони такі ж круті, як і НАТО. Крім того, стає більш зрозумілим і візит британця до Сірії: не треба йти ніякими таємними тропами до Аль-Кайди, а достатньо лише завітати на одну із баз Асада.

Фактично, якщо тримати всі ці речі в голові, то стає зрозумілим і мета теракту - підставити ту частину Лівії, що не співпрацює з Москвою - й, що найголовніше, офіційна мета теракту.

А знаєте, чому - офіційно - лівієць підірвав себе на концерті в Манчестері? Мстився за авіаудари США по Сірії. Так, мстився за те, що розбомбили хімічну зброю Асада.
skittishfox: Love (Default)
Хоча роман "Тигр! Тигр!" Бестера і промахнувся по багатьом трендам двадцятого сторіччя, на кшталт комп"ютерів, та екстраполював телепатію та космічні подорожі в той стан, якого так ніколи й не досягли, він іноді на диво влучно передбачав інші соціальні тренди, особливо в дрібницях.

Візьмемо епізод з містером Престо, коли черговому керівнику корпорації роблять повну пластику, аби він був точною копією вже того розкрученого містера Престо, до якого вже звикли мільйони клієнтів за десятки років. Здавалося б, дрібничка. Але хтось може собі уявити Цукеберга віком в 70 років, який буде виглядати як старий єврей такого ж віку? Чи зможе він продати свої накручені метрики з відео клієнтам, якщо буде на повному умняку впарювати речі, в якіх сумнівається вся індустрія? Дзуськи!

Те саме зі Стівом Джобсом, який до самої смерті намагався бути обличчям компанії - та за смерті якого все ще прибутковий Епл увійшов в кризу іміджу, коли їх дії, які за часів Джобса видавалися б "революційними", раптом здаються якимось гівном.

В мене таке враження, що сучасне покоління медіамільярдерів буде намагатися робити собі пластику, аби і в 70 виглядати як молодий візіонер у светрі, аби продавати своє "бачення" клієнтам. Часи, коли в бізнесі ексцентрічний власник міг виглядати аби як, минули - якщо вони колись взагалі були.
skittishfox: Love (Default)
Сторінка Latest в Dreamwidth нагадує перевертня: вранці вона переважно кірилична, але вночі показує свою справжню особистість та перетворюється на англомовну фрікувату тусовку, яку я майже не розумію.
skittishfox: Love (Default)
Події останніх днів лише переконали мене в тому, що бути актуальним блогером в ці дні дуже важко: ось ти сидиш, читаєш літературу, щоб написати обгрунтований пост на якусь тему - і тут відбувається якась хуйня, і та тема стає нікому не цікавою. Тому напишу про заборону "Аднакласнікав".

Чомусь дуже багато коментарів зводитья до однієї думки: россійські соцмережі заборонили, аби припинити дію россійської пропаганди, і це пагано, як і будь-яка загальна цензура. Ця думка є цілком необгрунтованою.

По-перше, почнемо з того, чому заборонили россійські мережі: тому що за пост в цих мережах в Росії вас можуть посадити. Більш того, аби вас посадили за такий пост, вам навіть не обов"язково їхати до Росії: можна просто випадково потрапити в халепу, якщо ви перебуваєте в якісь третій країні, яка вирішила цій Росії загодити. Нагадую, що Росія - це країна, де саджають навіть не за ловлю покемонів, а за якісь дрібні речі в провінції, які взагалі нікому не цікаві, але потрібні для звітності місцевим поліцаям.

По-друге, ваші дані в цих соцмережах взагалі ніяк не охороняються. Навіть якщо сказати собі: "Я там лише викладаю фото котиків", то це не означає, наприклад, що ваш профайл не використають якісь російські політтехнологи, аби допомогти черговому Януковичу виграти вибори.

По-третє, мене просто вбиває реакція соцмереж. Мало того, що більша частина моєї минулої української стрічки новин в ЖЖ так і не переїхала на нову платформу, після всіх розмов про Dreamwidth та кроваву гебню - так ще й половина з цієї половини вже не оновлює свій DW, але не забуває кроспостити в жежешку.

Ну, і, в останнє, мене дуже порадувала реакція одного москво-єврейського долбойоба-блогера, який в якості альтернативи забороні ОК та ВК запропонував просто займатися політичною цензурою груп. Йолопе! Політична цензура - це саме те, чим варто займатися в останню чергу! А от заборона фірм, які з недостатньою повагою відносяться до даних своїх користувачів та намагаються дати можливість судам ФСБ РПЦ садити своїх користувачів за законами Московії - це те, чим варто займатися в першу чергу! Навіть більше - твої приорітети викривають усю московсько-інтелигентську тусовку: ви дуже згодні на співпрацю з ФСБ та вибіркове правосуддя, поки вам дають заробити гроші та саджають за пости не вас, а якихось дрібних людей. Уся суть російського айті-бізнесу - саме в цьому; на міжнародному ринку ці люди заробити не в змозі, а на російському виживають лише за рахунок фільтру у вигляді Великого Брата.

І не треба нам казати про свободу слова в США: сісти за пост в соцмережі там дійсно важко, а от зайти в інтернет-казіно, які заборонені, - практично неможливо.
skittishfox: Love (Default)
...або Хуйло на формі збірної Московщини

Чад Хуйло
skittishfox: (StrengthInNumbers)
Мені здається, що багато хто не дуже замислюється, чому доля Польщі по окінченню Другої Світової війни так разюче відрізнялася від того, що сталося з іншими "канонічєскімі тєрріторіямі" Россійської Імперії, на які вдало зазіхав СРСР.

Справді, подивімося на це з такого боку: СРСР також захапав собі Естонію, Латвію та Литву, причому зробив це пізніше, ніж с Польщею. Але по окінченню Другої Світової ніхто не компенсував цим країнам відрізані території (а вони були!) тією ж Східною Прусією, та й взагалі - про державність цих трьох країн - які, до речі, були куди більш успішними, ніж держави, за Польщу - мови не йшло взагалі.

Чому ж так сталося? Мені здається, що мова не йде про якісь таємні мотиви Черчіля або Рузвельта: ніхто з них не був помічений у прихованій полотофілії або естонофобії; просто самі поляки своїми діями створили таку ситуацію, коли не визнати існування Польщі як незалежної держави, а не ще однієї "саюзной савєцкой рєспублікі" було просто неможливо.

Мова йде навіть не про уряд у вигнанні - такого було повно; мова йде в першу чергу про те, що поляки дуже вміло скористалися достатньо відчайдушним станом британської армії, коли англійці були раді будь-якій військовій допомозі, натомість дозволяючи створювати етнічні підрозділи. Сила уряду у вигнанні була не в правді - а в тому, що заперечувати внесок поляків у війну було неможливо хоча б через їх дії в Африці. Сталін створював паралельні структури з народним урядом та польською армією не тому, що йому були потрібні зайві 100 тисяч чи скільки там солдатів - а тому, що в англійців вони вже були, і створювати ситуацію, при якій в СРСР, до якого, як відомо, прагнуть (на папері) всі народи, немає поляків, які дружньо воюють за соціалістичне майбутнє своєї батьківщини, було б "політічєскі нєграмотно".

Так от, в СРСР не було окремих підрозділів хоробрих естонців та латвійців, які б воювали за соціалістичне майбутнє Естонії чи Латвії, не тому, що таких підрозділів створити було б принципово неможливо - а тому, що по той бік залізної завіси не було на що відповідати. Звичайно, важко звинувачувати прибалтійців у недостатній мужності - поляки були як чисельніші, так і вдало скористувалися історичною можливістю - але, на мою думку, не можна зуперечувати той факт, що саме польські вояки вибороли собі яку-ніяку, а окрему соціалістичну державу, а не "савєцкую саюзную рєспубліку" - де й НКВД було трохи поменше, і русифікації не було, і россійскье населення завозили не так активно, і, що важливо, був окремий уряд, який формувався зі своїх, і на Москву лише оглядався, а не призначався нею напряму.
skittishfox: Love (Default)
Ото читаю я "офіційний" вирок:



І не розумію я, як московітам могло вподобатися це:



менш, ніж оце:

skittishfox: Lazy (pic#11187038)
Коли я починав читати коментарі американських ліберальних жінок, мені здавалося, що таке заняття, як міряння хуями (англійською - dick measuring contest) - то прерогатива виключно американських чоловіків. Була спроба форсувати таке поняття, як "man-struation", тобто теоретизувати щодо того, що робили б чоловіки, якби в них були місячні - хвалилися розміром, чи що?

Так от, після народження нашого першого я авторитетно можу заявляти: дівчата міряються хуями набагато сильніше, ніж чоловіки - в яких, до речі, той самий "dick measuring contest" є переважно ідіомою для безглуздих суперечок, причому дуже часто суперечок безглуздих лише з точки зору жінок: як може бути безглуздою суперечка про рибну ловлю або сорти коньяку?

Що ми розуміємо під мірянням хуями? В першу чергу - ситуацію, коли життєві якості певної особи оцінюються виключно за розмірами одного з органів; ці ж розміри не лише залежать практично виключно від генетики, але й мають (за виключенням вже геть патологічних ситуацій) дуже опосередкований вплав на якість життя взагалі.

Дівчата не міряються хуями. Дівчата міряються кількістю молока, яке в них було після народження дитини, та як вони годували грудьми.

Після народження дитини ми швидко з'ясували, що в моєї дружини молоко є, але недостатньо багато, аби годувати дитину лише ним; треба догодовувати "формулою", тобто різними сумішами (в нашому випадку це або вже готові суміші, або рідкий концентрат, якого треба розбавляти водою). За цей час в нас вже були десятки (без перебільшення) діалогів, в яких до нас підходили дівчата (причому не завжди - знайомі), питали, чи ми годуємо грудьми, скільки в них було молока, що треба робити, щоб його було більше (причому більша частина цих порад належала до тієї категорії, яка з'являється на рекламних банерах про збільшення розміру хуя), та зрештома супроводжували це все якієюсь хвальбою чи про те, як в них було достатньо молока, аби годувати двох, або як в них вся сорочка була мокра, або ще чимось.

Я перепрошую, але серед чоловіків я не пам'ятаю нічого навіть трохи подібного.
skittishfox: Love (Default)
Я вже кілька разів бачу порівняння між війною у В'єтнамі, в яку влізли США, та війною з Північною Кореєю.

Так от, порівнювати ці дві війни немає ніякого сенсу.

Справа в тім, що дуже часто розмови про війну во В'єтнамі зводяться до участі радянських "іхтамнєтов", військових злочинів, що чинили американці, та про героїчний опір в'єтнамців загарбникам ще буцім-то з часів Індокитаю. В зв'язку з цим часто згадують військову допомогу, що Росія могла надати Кім Чен Ину, та ще багато різних річей.

Так от, роль СРСР у війні во В'єтнамі - така сама, як роль Чечні в ДНР або ЛНР: окрему поміч чеченські кадирівці ДНР надавати можуть, але створити ДНР вони ніколи б не змогли. В них не вистачило б ні знання донецької специфіки, ані навиків виростити та менеджити такі недодержавни утворення, як ДНР та ЛНР.

Відповідь проста: Північний В'єтнам - це такий собі ДНР для Китаю, зі своїми ватажками та своїм "КГБ", яке знає мову тих людей, та окупаційною адміністрацією, яка підтримує партизанську державу під час війни. СРСР там був на суто вторинних ролях.

В Кореї ж, схоже, Китай буде задоволений впливом на північну частину півострову, якщо американці знесуть режим Кімів та дадуть Китаю встановити щось більш доцільне.
skittishfox: Love (Default)
Ось найвідоміше зображення російського немовляти:




Ось ця сама дівчина до того, як її відфотошопили для фотогенічності:



А ось - симптоми FASD, тобто ураження дитини через вживання алкоголю матір'ю:



Йдемо за списком:

- Тонка верхня губа - наявна
- Складки на вухах - прикриті косинкою
- Задраний ніс - є
- Плоский проміжок над верхньою губою - також ніби є
- Плоске перенос'я - теж є
- Очі - ніби нормальні очі

І що найцікавіше: тонку губу, плоский проміжок та плоске перенос'я прибрали при редагуванні! Тобто художники добре розуміли, с чим мають справу, і які речі показувати не можна!

Висновки кожен може зробити самостійно
skittishfox: Love (Default)
Я вимагаю дати Путіну Нобелевську премію миру. Скажімо, за успіхи по зміцненню міжнаціональної єдності Росії та подоланні сепаратистських тенценцій в окремих регіонах.

Чому я це прошу? Тому, що нещодавно галерея лауреатів Нобелевської премії миру, які зрештою добилися прямо протилежного тому, за що їх нагороджували, збільшилася ще на одну організацію - цього разу, це Організація за заборону хімічної зброї, яку нагородили в 2013 році в першу чергу за мирне розв'язання кризи з хімічною зброєю в Сірії та за роззброєння Асада.
skittishfox: Love (Default)
Як повідомляють достатньо достовірні джерела, Китай направляє 150 тисяч солдатів на корейський кордон.

Для підтримання напруги пропоную наступну теорію заговору: під час візиту до США, Китай домовився про сумісне розділення Північної Кореї. При операції США відповідали б за забезпечення домінування в повітрі та знищенні військових баз, а Китай відповідав би безпосередньо за окупацію.

Аби продемонструвати можливість США забезпечити домінування в повітрі незважаючи на дуті рассєйскіє системи ППО, Трамп і завдав удару по Сірії - до того ж, цинічно повідомивши про це російську сторону.

Більш того, Північна Корея - це лише тренування перед справжньою метою нових союзників: поверненням територій, окупованих Росією.


PS. Звичайно, це все пародія на ватобложні теорії. Але ця, принаймні, спирається на хоч-якісь факти.
skittishfox: Love (Default)
Я в темі взагалі не шарю, але пост тут цікавий:

http://stailker.dreamwidth.org/18996.html

Шкода, я не знаю, як його перепостити
skittishfox: Love (Default)
Довго думав, що ж мені страшенно нагадує уся оця метушня в Сірії.

Та нарешті згадав:

skittishfox: Love (Default)
Нещодавно я натрапив на достатньо цікаву статтю в The Atlantic, яка подає використання хімічної зброї в Сірії як суто ініціативу Асада, який підставив Путіна:

https://www.theatlantic.com/international/archive/2017/04/in-syria-russia-falls-victim-to-its-own-success/522294/

Стаття цікава не своїм змістом - в ній нема жодних фактів, які б не були доступні людині, що дивиться виключно російське офіційне телебачення - а тим, хто її написав та яким чином її авторка дійшла того висновка, якого вона дійшла.

Спробуємо повторити логіку автора: Москва зненацька прокинулася під новини про вдар Трампа ("This morning, Moscow woke up to the news that the U.S. had hit an air base ..."). Однак протести Москви були незначними ("a flaccid replica of Washington and Moscow’s usual sparring ") - так, наприклад, Пєсков ніби-то сказав, що підтримка Асаду не є безмежною ("Moscow’s support for Assad, Peskov said, “is not unconditional,”"), а Міноборони ніби то не стало гнати хвилю ("Russian Defense Ministry got out of the way"), сказавши, що США їх попередили - хоча останнє твердження протирічить початку абзацу, але кого це цікавить.

Чому це все відбувається? Бо, відомо, Путін провів "червону лінію" в Сірії, гарантувавши, що Асад не буде вживати хімічну зброю ("Putin drew his own red line, right over Obama’s. Putin gave Assad a free pass to use any means to fight his people, anything save for chemical weapons."), а те, що в Алепо цивільних труїли хлором - то це частина плану ("if he [Assad] can use [...] chlorine gas because it wasn’t covered in the 2013 deal"). Звичайно ж, Путін настільки поважає міжнародне право, що не може пережити те, що Асад його порушив (" but, more importantly for Moscow, the violation of international law on chemical weapons") - тому, звичайно ж, усе, що відбулося, це самодіяльність Асада, а Путін "нічего нє падпісивал" і взагалі білий та пухнастий.

Вибачте, що це усе було? Це, в кращому випадку, рівень другорядних диванних експертів, та й то лише в тому випадку, якщо аудиторія їх блогів не почне реготати на фразі, що Путін дуже поважає міжнародне право. Але ж чому це опублікував The Atlantic?

Справа в тім, що автором цього посту (інакше я це назвати не можу) є Юлія Йоффе, один з найпублічніших на даний момент авторів статей про Росію в англомовних колах США. Єдина причина, з якої це пройшло як стаття, є її прізвище, а точніше - те, що The Atlantic найняв Юлію як постійного автора та публікує її статті, вважаючи, що саме прізвище Іоффе гарантує якість матеріалу.

Як же так сталося, що молода як за американо-журналістськими мірками авторка (вона молодша за мене на рік) вже зробила собі ім'я? Справа в тім, що до приходу в The Atlantic, в резюме Йоффе вже було кілька цікавих статей, наприклад, розслідування роботи Пола Манафорта в США; однак, єдиною корисною рисою цих статей була не власна журналістська робота Іоффе, а те, що вона змогла взяти інтерв'ю в кількох великих людей в "Роснєфті", до яких з вулиці підійти практично неможливо. Фактично, вся її кар'єра була побудована на знанні російської мови та на тому, що вона могла брати інтерв'ю в тих людей в Росії, які на інтерв'ю погоджуються дуже рідко.

Скоріш за все, Йоффе, коли писала цю статтю, зробила кілька телефонних дзвінків своїм джерелам в Москві, які розповіли їй, що на їх думку відбувається між Росією та Сірією. З очевидних причин, ці джерела не пригадувалися в статті, однак сам факт їх можливого існування виправдував в очах редакції The Atlantic публікацію настільки порожнього есе на першій полосі.

Однак, я думаю, всі вже розуміють, в чому полягає проблема з таким підходом до журналістики: якщо ви граєте проти Москви, то, скоріш за все, усі такі контакти відомі ФСБ, або навіть їм заохочуються. Тому ви ніколи не знаєте, в який момент вам починають казати не правду, а те, що ФСБ хоче бачити на першій полосі в The Atlantic, включаючи казочки дідуся Панаса про Путіна - прихильника міжнародного права. Саме через це усе, що вам кажуть, бажано перепровіряти та підтверджувати хоча б із загальновідомих фактів.

Але саме це Йоффе й не вміє робити. Через це й виходять такі пости, які б засміяли навіть серед ватників.

Тому не шукайте кротів Москви в іноземних ЗМІ; там повно журналістів, які напишуть все, що їм набрешуть джерела, на яких журналісти побудували свою кар'єру.
skittishfox: Love (Default)
Я пропоную звернути увагу на мастер-клас від наших московітих друзів щодо того, як доводити участь "Правого сектору" в терактах на Росії:

http://askudashev.dreamwidth.org/4952060.html

Слідкуємо за думкою автора:

- Джалілов не міг підірвати метро самостійно, бо він вже давно "абрусєл" і "вавсю пйот водку та єст сало"

- Джалілов не міг підірвати метро у складі групи мусульман, бо купа улік вказує на несінітницю

- Кавказці взагалі не могли влаштувати ніякого вибуху, бо ФСБ не спить та усе контролює

- Виходить, що нам брешуть

- Але ж Путін гарний! Ніякі "разборкі" в російській "еліті" просто неможливі"!

- Чому нам брешуть? Бо це ПРАВИЙ СЕКТОР ТА ЯРОШ УКРАЇНСЬКІ ФАШИСТИ!!!!1111



Отакий прямо-таки еталонний взірець ватологіки. Я навіть дивуюся, чому його ще масово не взяли на озброєння офіційні пропагандони - хоча б тому, що такий прийом був двічі описаний Оурелом як Гольдштейном, так і Сніжком. Було б цікаво побачити наступне:

- Хімічну зброю в Сірії використав Правий Сектор
- Правий Сектор попсував С-300 та С-400 в Сірії, то вони не побачили Томагавків
- Правий Сектор підклав контейнери з-під хімічної зброї на авіабазу Асада
- Правий Сектор насцяв в котли "Адмірала Кузнєцова", від чого він й вийшов з ладу

Чи дочекаємось ми такого?


PS. А чому я читав бяку цього ватніка? Бо переглядав список нових постів на DW
skittishfox: Love (Default)
Сьогодні, переглядаючи в пресі реакцію на вдар Трампа по Сірії, я випадково знайшов дуже цікаву статтю британського парламентарія, чому він підтримує вдар по Сірії, але проти того, як це було зроблено:

https://www.theguardian.com/commentisfree/2017/apr/07/donald-trump-syria-strike-tim-farron-assad-chemical-weapons-theresa-may

This is why Liberal Democrats will not condemn the action taken by Donald Trump last night, nor the intention behind it. We still believe in the doctrine of responsibility to protect, and there can be no clearer-cut case in which to invoke that then the use of these evil weapons.

However, we disagree with the way in which he conducted it – unilaterally, without allies, outside of a wider strategy.


У перекладі з англійської на людську це виглядає як: "Ми не можемо визнати те, що він зробив, невірним; але невірно те, що він це зробив швидко, не порадившись з нами". Любі мої, але ж саме через це усі попередні дії проти Росії стали абсолютно безпорадними: поки всі з усіма домовляться, поки вироблять "загальну стратегію", то пройде купа часу, за який Асад встигне ще потруїти купу народу і захопити купу міст, та ще й від удару лишиться щось на кшталт персональних санкцій для двох генералів авіабази.

У випадках, коли стратегією неявних опонентів є "забалакати" всі дії, підхід, при якому робляться ти дії, проти яких політично важко протестувати, але без узгодження, схоже, є єдиним, який може принести результат
skittishfox: Love (Default)
Тут я залишу цю гіфку, бо вона задобре передає реакцію на значну частину постів.

skittishfox: Love (Default)
В DW вже переїхала еталонна вата:

http://sewer-s.dreamwidth.org/

Поки це, так би мовити, низова ініціатива, але зважаючи на інформаційну політику Кремля - поява офіційних тролей є лише питанням часу.

Profile

skittishfox: Love (Default)
skittishfox

September 2017

S M T W T F S
     12
34567 89
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 08:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios